Page 112 - 6609

Теплообмінники з водяним охолодженням доцільно застосову-
вати у гідроприводах стаціонарних машин, що працюють у важких
умовах.
Теплообмінники з повітряним охолодженням виконують за ти-
пом автомобільних радіаторів або у вигляді труб з ребрами, для збі-
льшення площі теплопередачі. Для збільшення ефективності тепло-
передачі поверхню теплообмінника обдувають повітрям від венти-
лятора.

7.2 Тепловий режим гідроприводу
Для надійної та ефективної роботи гідропривода необхідно,
щоб гідросистема в цілому досягла оптимальної температури, за
якої спостерігається стабільність основних робочих характеристик.
Відомо, що з підвищенням температури робочої рідини збільшу-
ються об’ємні втрати внаслідок збільшення протікань рідини у гід-
рообладнанні. При цьому порушуються умови надійного змащуван-
ня спряжених поверхонь деталей та може виникнути локальне на-
грівання поверхонь тертя, інтенсивний знос і навіть «схоплення»
спряжених деталей. Крім того, при підвищенні температури активу-
ється окислення робочої рідини та виділення з неї смолистого осаду,
що пришвидшують облітерацію прохідних капілярних каналів та
дросельних щілин.
Причиною нагріву гідросистеми у процесі роботи є наявність
гідравлічних опорів у системах гідроприводів, а також об’ємні та
гідромеханічні втрати, що виникають у гідрообладнанні та гідро-
апаратах.
При виконанні останнього співвідношення необхідно встанов-
лювати теплообмінник або застосовувати спеціальні заходи, такі, як
наприклад, введення оребрення бака, використання примусового
охолодження тощо.
Основними вимогами при виборі теплообмінника є наявність
необхідної поверхні тепловіддачі і відповідності номінальної вели-
чини потоку робочої рідини, що проходить через нього, до вказаної
у технічній характеристиці.
Основними способами зменшення нагрівання робочої рідини та
елементів гідропривода є:
– підвищення загального ККД за рахунок зниження гідравліч-
них, механічних та об’ємних втрат у гідравлічному приводі;
– вибір оптимальної схеми гідроприводу, що передбачає змен-
шення втрат потужності шляхом застосування об’ємного регулю-
вання, вибору насоса з мінімально необхідною продуктивністю, а
також використання багатопотокових насосів;
– вибір раціональної форми, об’ємів та конструкції гідробаків,
що забезпечать обмеження температури шляхом інтенсивної цирку-
ляції нагрітої рідини і максимального віддалення вхідних гідроліній
від зливних;
110