Page 23 - 6606

вулканів із розрахунку на одиницю площі припадає на
острівні дуги (Камчатка, Курильські острови, Індонезія та ін.)
та гірські споруди Південної та Північної Америки. Тут
знаходяться також й найбільш активні вулкани світу, що
характеризуються найбільшою частотою вивержень.
Найбільша їх кількість знаходиться в екваторіальній
зоні в північній півкулі. У південній півкулі кількість діючих
вулканів значно менша.
Їх формування і діяльність пов'язані зі строго
визначеними регіонами, так званими орогенними рухомими
зонами земної кори, в яких розвинуті глибинні розломи.
Найбільшою такою зоною на нашій планеті є узбережжя та
острови Тихого океану, де вулкани утворюють так зване
Тихоокеанське вогняне кільце. Воно на сході охоплює західне
узбережжя Північної і Південної Америки, на заході - Нову
Зеландію, острови Фіджі, Соломонові острови до Нової
Гвінеї, далі через Філіппіни, Японські та Курильські острови
до Камчатки.
Другою зоною підвищеної вулканічної діяльності є
Середземноморсько-Гімалайський пояс, який простягається в
широтному напрямку через Альпи на Апенніни, Крим, Кавказ
до гір Малої Азії. У цьому поясі розміщені Везувій, Етна,
Ліпарі, Ельбрус, Казбек, Арарат.
Третій пояс поширення вулканів - Атлантичний, який
простягається від Ісландії через Азорські та Канарські острови
до островів Зеленого мису. Одним з найбільших діючих
вулканів цього поясу є Гекла в Ісландії. Більшість вулканів
цього поясу потухлі. Тут вони пов'язані головним чином з
рифтовими зонами - вузькими і продовгуватими розколами та
осіданнями земної кори. Такою зоною є, наприклад, Східно-
Африканська рифтова система і Серединно-Атлантичний
хребет з розколюванням в осьовій зоні у межах Ісландії. До
поздовжніх і поперечних розломів приурочені вулкани
висотою понад 5000 м (Кенія, Кіліманджаро, Елгон).
Магматичні гірські породи в земній корі мають
надзвичайно широке розповсюдження, а тому вони сильно
впливають на формування рельєфу Землі. Вони переважно
поширені у фундаментах давніх платформ і складчастих
областей, але слабко розвинуті або повністю відсутні у
платформовому чохлі. Форми їх залягання залежать від

23