Page 22 - 6606

Внутрішня будова суцільна або пухирчаста, часто
шлакоподібна.
Вулканічний пісок - це тверді уламки-зерна величиною
1-5 мм. Зерна переважно мають ізометричну форму, кутуваті,
щільні.
Вулканічний попіл - це пірокластичний матеріал з
розміром частинок менше за 2 мм, утворених у результаті
подрібнення вулканічними вибухами виверженої рідкої лави і
продуктів більш ранніх вивержень.
Тверді продукти вулканічних вивержень з часом
ущільнюються, зцементовуються і перетворюються у щільні
породи, які одержали назву пірокластичних ефузивних порід.
Серед цих порід за характером уламків, їх кількістю і
формою, а також за характером цементу виділяють вулканічні
туфи, туфіти, туфогенні пісковики і туфогенні конгломерати.
Залежно від місця формування розрізняють наземні і
підводні вулкани.
Для наземних вулканів характерним є викид в
атмосферу великої кількості вулканічної речовини і
розсіювання її на великих територіях Землі. Виверження
підводних вулканів переважно відбувається на материкових
схилах і рідше зонах океанічного ложа або шельфу.
За характером лавовивідних каналів і морфологічними
особливостями вулканічних споруд серед вулканів виділяють
тріщинні та вибухові вулкани.
Тріщинні вулкани пов'язані з великими тріщинами-
розломами, які розсікають земну кору на багато сотень і
навіть тисяч кілометрів. Верхні споруди цього типу
представлені серією куполоподібних підвищень і валів,
навколо яких на значній відстані розвинуті пласти застиглої
лави.
Вибухові вулкани пов'язані з місцями перетину
величезних тріщин у земній корі, які з проникненням у них
магми перетворюються у неправильної форми циліндричний
канал, який називається вулканічним жерлом.
На початок 1980 р. на земній кулі було відомо 947
діючих вулканів, в т.ч. 139 підводних. Однак їх розподіл на
поверхні Землі надзвичайно нерівномірний. Спостерігається
пряма залежність між їх кількістю та тектонічною активністю
структурно-геологічних регіонів. Найбільша кількість діючих

22