Page 27 - 6605

верхньому палеоліті – велика кількість різновидів культур
(ориньякська, солютрейська, мадленська).
Кам’яний вік являє собою найдавнішу епоху розвитку і
діяльності людини.
У епоху нижнього палеоліту , що охоплює дошельську,
шельську та ашельську культури, люди у своїй хазяйській
діяльності повністю залежали від природи. Головним заняттям
було полювання та збирання. Кремнієві відщепи були головним
знаряддям праці, рідко зустрічаються ручні рубила, потовщені на
одному кінці і загострені на іншому. В ашельську епоху рубила
набули більш правильні форми, людина навчилась добувати
вогонь. У середньому палеоліті (мустьє) кремнієві відщепи
відколювались від спеціально відбитого дископодібного ядра
(нуклеуса).
У мустьєрську епоху (середній палеоліт) вже з’явився
спис з загостреним потовщеним кінцем. Для житла людина
використовувала печери.
У верхньому палеоліті спостерігається вже більше
різновидів культур, з’являється первинне мистецтво (різьба по
кості і каменю). Холодний клімат периглянціальної зони
змушував людей при полюванні на мамонтів будувати
укріплення , заглиблюючись у землю.
У кінці палеолітичної епохи вже була приручена собака,
почали використовувати лук і стріли.
Початок неоліту відносять до часу винаходу глиняного
посуду і пов’язують з початком землеробства. Це вже геологічна
сучасність.
Палеолітичні стоянки знайдено в Арменії неподалік від
Єревану. Їх відносять до шельської культури. Найдавніші
пам’ятки, які відносяться до ашельської культури, відомі у
Абхазії (Яштук), Ундорах на Волзі, Луці Врублевській на Дністрі,
в Криму та інших місцях. Множинні стоянки мустьєрської епохи
розташовані на північ до середини течії р. Десна, а по
Уральському хребті – до полярного кола.

29