Page 30 - 6605

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Метод дослідження стрічкових глин
Типові стрічкові відклади утворюються у великих
прильодовикових прісноводних басейнах, з відносно однаковим
режимом осадонакопичення на великих територіях. Внаслідок
цього річні стрічки мають виключно постійний склад і
потужність сезонних шарів протягом десятків кілометрів.
Світліший грубозернистий потужний (до 20 см) піщанистий шар
формується у весняно-літній період танення льодовика.
Темніший, тонкозернистий з льодовикової муті шар, осідає
взимку, коли озеро вкрито льодом. Разом ці два шари утворюють
одну стрічку. Час формування стрічки – один рік.
Зміни у складі і товщині окремих річних стрічок можуть
бути пов’язані з різкими змінами умов осадонакопичення, що
пов’язано з кліматичними коливаннями (віковими або
короткочасними). У роки з довготривалим жарким літом, коли
відбувається інтенсивне танення льодовиків, у прильодовикові
басейни виноситься велика кількість піску, глини та мулу.
Відбувається відкладення потужних літніх піщаних шарів. І
навпаки, у роки з довготривалою зимою і коротким літом
формуються малопотужні , переважно глинисті стрічки.
В окремих стрічкових відкладах вдається спостерігати від
декількох десятків до 2 – 3 тисяч річних стрічок. Причому серед
множинних стрічок однакової товщини зустрічається одна або
декілька річних стрічок великої або малої товщини.. У розрізі ці
стрічки можуть бути як опорні, маркуючи горизонти. Їх легко
знайти у багатьох розрізах стрічкових відкладів, які знаходяться
на відстані десятків кілометрів один від одного.
Цей метод , який іменується варвометричним (від
шведського слова vary – річний шар осаду), був уперше широко
застосований шведським геологом Якобом де Геєром у
Фенноскандії. Суть його полягає у наступному: річні шари
починають накопичуватись на дні прильодовикового озера

32