Page 23 - 6605

Поява і розвиток людини – одна із найяскравіших
подій четвертинного періоду. Уперше питання про місце людини
у природі було поставлене К. Лінеєм у середині ХVIII століття.
Він включив людину в систему тваринного світу. Наступний крок
у визначенні людини у цій системі зробив вчений Т. Гекслі . Він
вказав на близькість родинних зв’язків людини та
людиноподібної мавпи. Ч. Дарвін у науковому трактаті
“Походження людини і статевий відбір” зробив спробу
застосувати до людини основні положення еволюційної теорії. Ф.
Енгельс у роботі “Роль праці у процесі перетворення мавпи у
людину” (1876) придає рішуче значення соціальному фактору в
походженні людини.
Наряду з родиною антропоморфних майже у всіх
класифікаціях загону приматів виділяється сімейство гомінід
(Hominidas), яке об’єднує сучасну людину і його найближчих
предків. У складі цього сімейства виділяється один рід Homo,
який поєднує усі викопні і сучасну людину – Homo sapiens-
людина розумна. Найближчою до людини є група дріопітекових
мавп, залишки яких знайдено у відкладах неогену Західної
Європи, Африки, Азії. Це примати, які за розмірами нагадують
сучасних павіанів, шимпанзе.
Велике значення для створення уяви про предків
сімейства гомінід мають множинні знахідки у Південній Африці
(перша у 1924 р.). Тут знайдено п’ять викопних видів
антропоморфних мавп, поєднаних у три роди: австралопітеків,
парантропів, плезіантропів, що поєднані у сімейство
австралопітекових. Основна їх відмінність – великий мозок і
пряма хода. Час існування австралопітеків – нижній
еоплейстоцен (табл. 2).
Видатні відкриття наприкінці минулого століття
змінили нашу уяву про давність людства. У 1959 році в шарах
Олувейських гір у Танзанії, що датуються еоплейстоценом, було
знайдено череп примата, названого зинджантропом. У нього
великий мозок, хода на двох кінцівках, а в морфології зубної

25