Page 20 - 6605

Підстиляючими є сарматські вапняки. Найбільш характерними
представниками комплексу є етруський носоріг, бізон шетензака,
зюсенборнській кінь. У цьому комплексі відсутні: гіпаріон, кінь
Стенона, білозубий тигр. Таманському комплексу відповідає
дошельська культура. Видовий склад фауни свідчить про
ландшафт типу саванна.
У зв’язку із пониженням нижньої границі четвертинної
системи відкладів рішенням Міжнародного геологічного
конгресу (1972 р.) під рівень 1.75 млн років хапровський і
таманський комплекси мають характеризувати найбільш древні
відклади четвертинної системи, тобто еоплейстоцен В. І. Громова
тепер не неогеновий, а четвертинний.
Тираспольський фауністичний комплекс. Описано М. В.
Павловою у низині р. Дністер поблизу м. Тираспіль. Залишки
цього комплексу знайдено під мореною максимального
зледеніння у піщано-гравійних відкладах водних потоків ранього
плейстоцену. Найбільш характерним для даного комплексу є
присутність слона Вюста, носорога Мерка, коня Мосбаха,
відсутність південного слона та інших деяких форм.
Існує гіпотеза про інування сингільської фауни проміж
тираспольським та наступним за ним хазарським комплесами.
Сингільська фауна відповідає лихвинському (мендель-рисському)
поміжльодовиківью.
Хазарський фауністичний комплекс. Описано В. І.
Громовим у низовині р. Волга. Типові його представники – рання
форма мамонта, верблюд Кноблоха, шерстистий носоріг,
хазарський кінь та ін. У цьому ж комплексі знайдено множинні
комплекси дрібних ссавців.
Ареали хазарського фауністичного комплексу широко
поширені: Західна і Східна Європа, Сибір, Середня Азія.
Максимальне дніпровське ( рисське) зледеніння вплинуло
на зростання фауни за групами і видами. В. І. Громов вважає , що
у плейстоцені це було єдине зледеніння.

22