Page 17 - 6605

флора). Цілий ряд груп тварин за цей геологічно короткий
проміжок часу значно змінився, з’явились нові роди і види.
Значення фауни наземних ссавців для стратиграфії і
палеогеографії плейстоцену зростає ще й тому, що четвертинні
відклади - це переважно відклади континентального походження.
До того ж основна кількість залишків ссавців розташована у
позальодовикових районах. Це райони, де відсутні гарні
маркуючи горизонти – морена.
Один з відомих палеонтологів В. І. Громов проаналізував
зміни у складі хоботних і копитних з кінця пліоцену до нині на
території Євразії (табл. 1). Було виділено наступні фауністичні
комплекси: хапровський, таманський – еоплейстоценові
(верхньонеогенові за старою стратиграфічною схемою);
тираспольський, сингальський, хазарський,
верхньопалеолітичний – плейстоценові і сучасний - голоцен.
Вони співставляються з певними археологічними стадіями
культури. Пізніше було виділено ще більш ранній фауністичний
комплекс, який отримав назву молдавського. Він відповідає
руссильонській фауні неогену Західної Європи.
Хапровський фауністичний комплекс. Характерні ссавці:
мастодонт овернський, слон Громова, кінь Стенона, гіпаріон.
Комплекс описано у розрізі самої давньої третьої морської тераси
на північному узбережжі Азовського моря, в основі якого
залягають вапняки і глини понту, піски і вапняки сармату і
меотису (верхній неоген).

19