Page 65 - 6583

спокійні періоди воно носить характер незатухаючих
коливань із більш чи менш витриманою повторюваністю за
формою в різні інтервали часу.
Маючи на увазі, що спостереження
електротелуричного поля проводять головно на граничній
поверхні земля – повітря, будемо розглядати далі у цьому
розділі тільки телуричне поверхневе поле земної кори і
описувати його векторами E , j (дотичними до земної
поверхні), які неперервно змінюються за своєю величиною та
напрямком.
Телуричні струми, які циркулюють всюди в земній
корі, у «спокійні» періоди витримують у середньому відносно
стійкий режим, і виявляється, що густина телуричних струмів
для різних ділянок земної поверхні приблизно одинакова –
2
близько j  2 A км .
Приймаючи середнє значення опору  поверхневого
шару земної кори для континентів – близько 10 2 Oм км , а для
океанів – близько 2 10 4 Oм  км , маємо відповідно
Е конт  20 мB км ; Е океан  0 ,4 мB км.
Вказані значення величин континентального та
океанічного полів украй орієнтовні, оскільки насправді
густина струму j та провідність твердої та рідкої оболонок 
значно зменшуються на земній поверхні. Наприклад,
спостереження в різних пунктах земної поверхні показують,
що величина телуричного поля досягає в «спокійні» дні таких
значень ( мB км ): Павловськ – 60, Софія – 10, Тортоза – 200,
Ватереє – 5, Скараби-Зунд – 600, а в періоди збудження воно
3
4
доходить до 10 – 10 .
Узагалі інтенсивність телуричних струмів зростає від
низьких широт до високих. На низьких і середніх широтах
напруженість телуричного поля E , як правило, не перевищує
десятків і рідко одиниць мілівольт на кілометр. У полярних
країнах значення E можуть досягати одиниць і навіть
десятків вольт на кілометр. Найбільш сильні телуричні поля
спостерігаються під час магнітної бурі.
Величина напруженості телуричного поля залежить від
геологічної обстановки, в якій вона спостерігається. У зонах
поширення пород низького опору останні, наближаючись до

65