Page 353 - 6583

за межі УЩ і простягається у двох напрямках – на південь та
південний схід, уздовж Подільської зони розломів до
Голованівської шовної зони.
На західному схилі УЩ в земній корі в інтервалі глибин
3–6 км розміщується Волинська аномалія електропровідності,
що має складні просторові контури та характеризується
значеннями питомого опору близько 10 Ом·м.
На північному заході щиту на межі Волинського та
Росинського блоків у земній корі на глибинах поміж 15 та
30 км розташована Коростенська аномалія
електропровідності. Середнє значення ρ дорівнює 30 Ом·м.
Просторово ця структура співпадає з північною частиною
Коростенського плутону.
У мантії УЩ також спостерігається суттєво
неоднорідний розподіл геоелектричних параметрів. У
південно-західній частині УЩ спостережено провідник із
верхнім краєм на глибині 50–70 км із питомим опором
0
25–30 Ом·м. Його межі проходять: північна по 50 п-н.ш.,
0 0 0
східна – поміж 31 та 32 сх.д., на південь від 48 п-н.ш. та
0
західна – по 26 сх.д. На заході провідник занурюється до
глибини 90–100 км і гальванічно пов΄язаний з аномалією у
верхній мантії Карпатського регіону.

Природа нормальної та аномальної
електропровідності кори та верхньої мантії Землі
Існує декілька уявлень, що пояснюють природу
електропровідності гірських порід, які складають земну кору
та мантію Землі як в «аномальному», так і в «нормальному»
їхньому розподілі у надрах.
Добре відомо, що за типом електропровідності
речовина (тобто і гірські породи) розподіляються на
електроліти, діелектрики (тверді електроліти),
напівпровідники та метали (в останньому випадку до них
належить графіт). У випадку магнітотеллуричних і
магнітоваріаційних низькочастотних досліджень земної кори
найбільший внесок (скоріш за все повний) у значення
електропровідності вносять іонні та електронні провідники.
Електропровідність гірських порід і мінералів, що їх
складають, у надрах земної кори залежить від властивостей
породоутворювальних мінералів і значною мірою друго-

339