Page 352 - 6583

Передкарпатського прогину.
3. Аномалія західної частини УЩ и ВПП (Чернівецько-
Коростенська) гальванічно пов’язана з Флішевою зоною
Східних Карпат і Мармароським поясом.
4. Західні відгалуження аномалії розміщені в зоні
глибинного Подільського розлому і зчленування південно-
західної окраїни Східноєвропейської платформи зі Скіфською
плитою.
5. Окремим провідним об’єктом представлено
зчленування Скіфської, Мізійської плит і Добруджи.
Відмінною особливістю є те, що висока
електропровідність у середині земної кори не поширюється на
Східні Альпи і Динаріди. Іншими словами, не вся область,
зайнята інтенсивним епігеосинклінальним орогенним
режимом, супроводжується аномально високими значеннями
електропровідності на корових глибинах.
Просторовий розподіл аномальних тіл для періоду
1800 с (рис. 12.18) вказує на те, що аномалія Західних Карпат
відповідає аномальному об´єкту, що отриманий для періоду
150 с і просторово корелює тільки з Пенінським поясом.
Суттєва відмінність спостерігається в Південних і Східних
Карпатах. Тут аномальна область високої провідності
відповідає тільки Передкарпатському прогину і не
поєднується гальванічно з аномаліями Західних Карпат і
Чернівецько-Коростенською.
Розподіл електричних параметрів у земній корі та
верхній мантії західної частини України дуже складний і є
безумовно тривимірною геоелектричною структурою. Модель
електропровідності в корі не завжди відповідає поверхневим
геологічним і тектонічним структурам. Наприклад,
Пеннінський і Мармароський пояси, а також Флішеві Карпати
не є безперервна зона підвищеної електропровідності. А
аномалія докембрійського УЩ і Східної платформи
вклинюється до альпійських Карпат.
На глибинах від 15 до 30 км розміщено основне тіло
Чернівецько-Коростенської аномалії електропровідності.
Частина аномалії з ρ = 5 Ом·м розміщена в межах
Росинського та Подільського мегаблоків і вміщує об΄єкт
високого опору біля 1000 Ом·м. Західна частина цієї
структури, що має середній питомий опір 20 Ом·м, виходить

338