Page 8 - 6577

1 НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНИЙ СТАН
ГРУНТОВОГО МАСИВУ ОСНОВИ

Література: [4] с. 33 – 51; [5] с. 19 – 47; [6] с. 22 – 33; [7]
с. 106 – 173.

Із механіки ґрунтів нам відомо, що ґрунт – це несуціль-
ний (зернистий і дисперсний), пористий, трифазний матеріал,
який:
– при деформуванні в більшості випадків не є пружним,
його залишкові деформації значно більші від пружних;
– за певними межами втрачає властивість лінійної зале-
жності між напруженнями та деформаціями;
– деформується не миттєво, а у часі;
– має специфічні особливості деформування, викликані
зовнішнім впливом (видами, значеннями, сполученнями нава-
нтажень, температурно-вологісним режимом зовнішнього се-
редовища тощо, численними фізико-механічними властивос-
тями кожного з видів ґрунтів);
– практично не працює на розтягання й опирається лише
стискаючим та зрушуючим зусиллям.
У класичній механіці ґрунтів для визначення напружень і
деформацій застосовують теорію лінійно деформованого се-
редовища. Для її застосування необхідне додержання лінійної
залежності між напруженнями та деформаціями. При цьому
наявність властивості пружних тіл повністю відновлювати
свою форму після розвантаження не обов’язкова (оскільки мо-
ва йде про одноразове навантаження). У теорії лінійно дефор-
мованого середовища використовують математичні залежнос-
ті теорії пружності, але, на відміну від останньої, в ній розгля-
дають непружні, лінійно деформовані тіла при їх одноразово-
му навантаженні. Приймають низку припущень і обмежень:
розрахунки ведуть лише в інтервалі навантажень, у межах ко-
трих ґрунт можна вважати лінійно деформованим; грунт вва-
жають за суцільне, однорідне та ізотропне середовище.
Перевагою класичної механіки ґрунтів є простота її ма-
тематичних моделей.
Для визначення напружень і деформацій в ґрунтовому
масиві на сучасному рівні розвитку механіки використовують
феноменологічні моделі, які орієнтовані на розкриття процесів
деформування суцільного середовища. На основі експеримен-

8