Page 9 - 6574

В організаційному відношенні основні і допоміжні процеси можуть бути
поділені на прості і складні.
Простими називаються процеси виготовлення простих предметів праці, а
також окремо взяті процеси складання. Це ряд послідовних операцій
виготовлення виробу.
Складний процес – це сукупність координованих в часі простих
процесів. Це весь процес виготовлення машини та її випробування.
Природні процеси – це процеси, які відбуваються без участі людини,
вони бувають досить тривалими (наприклад, охолодження, сушка і т.п.).
Від правильної раціональної організації виробничого процесу, особливо
основного процесу, залежать результати виробничо-господарської діяльності
підприємства, економічні показники його роботи: прибуток, рентабельність,
собівартість, тривалість виробничого циклу і незавершене виробництво.
До основних принципів раціональної організації виробничого процесу
належать такі:
- спеціалізація;
- пропорційність;
- паралельність;
- прямоточність;
- неперервність;
- ритмічність;
- автоматичність;
- надійність;
- гнучкість;
- оптимальність;
- системність.
Розглянемо основні з них.
1. Спеціалізація процесу – це мінімізація різноманітних робіт і операцій,
а також режимів обробки та інших елементів виробничого процесу.
Різноманітність операцій в процесі залежить, перш за все, від
номенклатури виробів, закріплених за одним виробничим підрозділом
(дільницею, лінією, цехом).
Розрізняють три форми спеціалізації:
1 – технологічна;
2 – предметна;
3 – подетальна.
Технологічна спеціалізація – це спеціалізація з виконання однорідних
процесів над різними об’єктами виробництва.
Предметна – це спеціалізація з випуску виробів.
Подетальна – з випуску деталей, вузлів, агрегатів.
Обсяг виробництва і трудомісткість виробів визначають рівень
спеціалізації процесу:
d
 N i t = С∙F д,
i
i 1

8