Page 24 - 6570

Людина має центральну і вегетативну нервові системи. Центральна
нервова система керує зв'язком людини із зовнішнім миром і включає: спинний
мозок, стовбур мозку, більші півкулі головного мозку, пов'язані із проміжним
мозком.
На мозок людини безупинно діють різноманітні за кількістю і якістю
множинні подразники із внутрішнього та навколишнього середовища, що
викликають створення безумовних і умовних рефлексів в організмі людини, і
все це взаємодіє, систематизується, урівноважується та закінчується
створенням динамічної рівноваги. Виникнення несподіваної та напруженої
ситуації приводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім
середовищем, тобто до стресу.
Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів, вона
включає: нервові вузли, що перебувають біля внутрішніх органів; чутливу й
напівчутливу системи; вищі центри, розташовані з різних сторін стовбура
мозку та півкуль.
Вегетативна нервова система пов'язана із центральною системою і
підтримує сталість внутрішнього середовища (температуру тіла, склад крові),
регулює роботу органів кровообігу, дихання, травлення, ендокринних залоз,
обмін речовин.
Наявність мозку, нервових систем, ендокринних залоз дає можливість
організму реагувати охоче до можливих змін. Зв'язок між відчуттям і
поведінкою установлюється в певних ділянках кори головного мозку, тобто
виробляється рефлекс. Рефлекси можуть бути безумовні й умовні.
Безумовні рефлекси ‒ це стереотипи поведінки, придбані людиною в
постійних умовах зовнішнього середовища, сформовані в процесі всієї
попередньої історії розвитку, і передаються в спадщину.
Умовні рефлекси - це поведінка, що здобувають у результаті навчання або
у випадку повторюваних дій, що називаються динамічним стереотипом.

Значення психіки людини в забезпеченні БЖД
Людині притаманні наступні види поведінки: інстинкт, звички,
усвідомлена поводження.
Інстинктивна поведінка ‒ це дії, вчинки, які успадковуються видом
"homo sapiens". На цьому рівні концентрується вся інформація, накопичена в
ході еволюції людства (самозбереження, розмноження).
Звичайна поведінка ‒ це дії, що склалися та доведені до автоматизму
шляхом проб і помилок або тренувань.
Усвідомлена поведінка ‒ найвищий рівень психічного відображення
дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує його
духовну активність у конкретних умовах.
Розрізняють свідомість конкретної людини (знання про світ) і його
самосвідомість (знання про себе ‒ реальних і потенційних можливостях).

23