Page 41 - 6569
P. 41

За  відсутності  одного  з  трьох  чинників  процес  горіння  не  виникає.
            Горіння можливе, якщо температура рівна або вища за температуру займання.
            До поняття температури займання належать:
                   – температура спалаху – найменша температура, за якої речовина виділяє
            досить горючої для займання пари при дії відкритим полум'ям, але горіння не
            триває;
                   –  температура  займання  –  найменша  температура,  за  якої  речовина  дає
            досить горючих випарів для займання і продовження горіння при дії відкритого
            полум'я;
                   –  самозаймання  –  швидке  самоприскорення  екзотермічної  хімічної
            реакції, що призводить  до  появи  яскравого світіння  – полум'я. Самозаймання
            відбувається  в  результаті  того,  що  при  окисленні  матеріалу  киснем  повітря
            утворюється  тепла  більше,  ніж  устигає  відводитися  за  межі  реагувальної
            системи. Для рідких і газоподібних горючих речовин це виникає за критичних
            параметрів температури і тиску.

                                                     Продукти горіння
                   Розрізняють два види горіння: повне (за достатньої кількості окисника) і
            неповне (за нестачі окисника). Продуктами повного горіння є: діоксид вуглецю
            СО 2,  вода,  азот,  сірчаний  ангідрид  і  так  далі.  Під  час  неповного  горіння
            утворюються горючі і токсичні речовини, такі як: оксид вуглецю (СО) – чадний
            газ,  хлористий  водень  –  (HCl),  ціаністий  водень  (HCN  –  синильна  кислота),
            смоли, спирти.
                   Основна хімічна реакція горіння вуглецю може бути виражена в першому
            наближенні рівнянням:

                                              С+О 2 = СО 2+394,7 кДж/моль.

                   Усі реакції горіння поділяються на чотири основні типи.
                   1-й тип – горіння твердих або рідких горючих тіл за допомогою кисню
            повітря. Характерною особливістю реакцій цього типу є «Повільність горіння».
            У звичайних умовах швидкість горіння в цьому  разі залежить, передусім, від
            величини часток, точніше, від величини поверхні горючого тіла, і від швидкості
            надхоження повітря до цієї поверхні. Чим менші частки, тим вищі температура
            і швидкість горіння.
                   2-й  тип  реакцій  –  швидке  горіння  –  це  горіння  механічних  сумішей
            горючих тіл із окисниками. Як окисники використовують переважно селітри –
            солі азотної кислоти, а також хлорати та перхлорати і в деяких випадках оксиди
            металів. Швидкість горіння цих сумішей значно вища, ніж у першому випадку.
                   3-й  тип  реакцій  горіння  –  вибух.  Цей  тип  реакцій  горіння  проходить  із
            змінною  швидкістю,  значно  більшою,  ніж  у  другому  випадку,  що  досягає
            сотень метрів у секунду. Характер дії на довкілля проявляється у формі різкого
            підйому тиску і здійснення роботи у формі більш-менш значного руйнування
            середовища.

                                                           40
   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46