Page 17 - 6547
P. 17

його  походження.  Для  скороченого  позначення  застосовують
           індекс.  Правильно  складений  індекс  повинен  відбивати  всі
           основні  та  додаткові  генетичні  риси,  притаманні  даному
           горизонту  і  відображені  в  його  морфологічних  ознаках  і
           властивостях.  В  Україні  діє  система  індексації  грунтів,
           розроблена  О.Н. Соколовським  у  1956  році.  Відповідно  до  неї
           кожний ґрунтовий процес, що відображений в ознаках горизонту,
           може  бути  введений  окремою  літерою  в  комбінований  індекс
           горизонту:  торф’яний  (Т),  торф’яний  мінералізований  (ТС),
           лісова підстилка (Но), дерновий (Hd), перегнійний або торфово-
           пергнійний  (ТН),  гумусний  (Н),  орний  (Н орн),  елювіальний  (Е),
           ілювіальний (І), глейовий (Gl), солонцевий (Sl), карбонатний (Ік,
           Рк), материнська порода (Р),  підстилаюча порода (D).
                Сильно  виражена  ознака  процесу  позначається  великою
           літерою,  додатковий  процес  позначається  малою  літерою,  а
           слабовиражений додатковий процес – малою літерою  в душках.
           Наприклад, різні ступені гумусності та елювіальності горизонтів
           можна відобразити таким рядом символів: Н – гумусовий, Н(е) –
           гумусовий слабо елювіальний, Не – гумусовий елювіальний, НЕ
           –  гумусово-елювіальний,  ЕН  –елювіально-гумусовий,  Еh  –
           елювіальний гумусовий.
                3 Розвиток ґрунту в часі
                Розглядаючи     основні   чинники     ґрунтоутворення    та
           особливості ґрунтових типів, поширених на земній кулі виникає
           питання  про  вік  грунтів.  Вирішенням  цієї  проблеми  займався
           В.Р. Вільямса.  Він  відзначав,  що  всяка  зміна  чинників
           ґрунтоутворення позначається на розвитку грунтів. Разом з тим
           формування молодих грунтів на тих ділянках, які не піддавалися
           раніше процесам вивітрювання, говорить про те, що грунт після
           сотень  років  досягає  певної  стадії  розвитку  і  практично  не
           відрізняється  будовою  профілю  від  грунтів  даного  району.  В
           даний  час  відомі  також  приклади  грунтів,  що  розвиваються  на
           новітніх  продуктах  виверження  вулканів.  Важливим  чинником,
           що  перетворює  ґрунти,  є  кліматичні  зміни  –  прогресуюче
           потепління  або  похолодання,  що  в  першу  чергу  впливає  на
           водний  і  тепловий  режим  грунтів.  Про  подібні  зміни  можна
           судити по реліктових ознаках, які не властиві сучасним ґрунтам.
           Наприклад,  ознаки  підзолоутворення  можна  спостерігати  у
           грунтів тундри.
                У  сучасному  уявленні  про  еволюцію  ґрунтоутворення
           виходять  з  того,  що  кожен  генетичний  тип  грунтів  формується
           під  впливом  комплексу  чинників  ґрунтоутворення.  Так,
                                          17
   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22