Page 22 - 6547

мінералами, мінералами оксидів заліза та алюмінію,
алофанами, а також: мінералами-солями.
Мінералогічний і хімічний (елементарний) склад
ґрунтоутворюючих порід значною мірою впливає на характер
і спрямованість хімічних реакцій, перерозподіл хімічних
елементів по профілю ґрунту, тобто на геохімію
ґрунтоутворення. Гранулометричний склад – кількісний
розподіл зерен (кусків) за класами крупності.
Гранулометричний склад впливає на властивості грунтів.
Тверда фаза ґрунту складається з часток різної величини.
Одночасно в ґрунтах містяться мінеральні, органічні і органо-
мінеральні частки. Механічні частки приблизно однакового
розміру об’єднуються у фракції.
На даний час поширені два основних принципи
класифікації:
на основі відносного вмісту фракцій піску, пилу та
глини по Аттербергу і для визначення назви ґрунту
використовують трикутник Ферре;
на основі вмісту фізичної глини з врахуванням
домінуючої фракції та типу ґрунтоутворення або класифікація
ґрунтів за механічним складом. Під механічним складом
ґрунтів і ґрунтоутворюючих порід розуміють відносний вміст
фракцій механічних елементів. В основу класифікації ґрунтів
за механічним складом покладено співвідношення фізичного
піску і фізичної глини.
Загальними фізичними властивостями ґрунту є щільність
твердої фази, щільність непорушеного ґрунту і його
пористість. Загальні фізичні властивості ґрунту залежать від
мінерального, механічного і структурного складу. Основними
фізико-механічними властивостями ґрунту є липкість,
пластичність, набухання і усадка.
Класифікації грунтів проводиться з метою об’єднання їх
в групи за їх властивостями, походженням і особливостями
родючості. В сучасному ґрунтознавстві існує три головних
напрями класифікації грунтів: російський, американський
(США) і міжнародний (ФАО / ЮНЕСКО). Кожний з цих
напрямів базується на своїх принципах класифікації. У свій
час В.В. Докучаев і М.М. Сибірцев заклали основи генетичної
класифікації грунтів. Вона розвивалась і удосконалювалась
багатьма видатними ґрунтознавцями. В результаті в нашій

22