Page 70 - 6544

попередження), то наслідки можна мінімізувати.
Наприклад, кількість жертв цунамі можна значно зменшити,
якщо населення, що проживає в небезпечній зоні узбережжя, вчасно
попередити і евакуювати на час дії цунамі. Засуха може завдати значно
меншого лиха, якщо населення своєчасно забезпечити питною водою та
продуктами харчування. Значно важче відвернути жертви землетрусу,
однак і їх можна суттєво зменшити за умови будівництва сейс-
мостійких будівель (завчасне попередження малоймовірне).
Конкретні небезпечні метеорологічні явища та природні
катастрофи, як зазначалося, притаманні певним географічним зонам і
мають різні масштаби прояву за своїми наслідками. Так, цунамі
найбільш небезпечні для низинних територій узбережжя океанів і
породжуються виверженнями вулканів та землетрусами, що
відбуваються на дні океану. Для таких регіонів характерні також
урагани і тайфуни. Засухи поширені на планеті не меншою мірою,
повені та паводки проявляються досить часто майже у всіх регіонах
світу. Епідемії та епізоотії мають місце в країнах Азії, Африки та
Південної Америки.
За останнє десятиріччя природні катастрофи забрали життя 665
тис. осіб. Понад 90% випадків – унаслідок повеней та посух. Таким
чином, виходячи з визначення ризику як імовірності події, явища,
можемо приблизно оцінити середню для планети вірогідність загинути
впродовж року від природних катастроф: 665 104/6 109 000
(відношення середньорічної чисельності загиблих до усередненої за 10
років чисельності населення Землі). Отримуємо величину на рівні 1.1-
10,5.
Джерелами природних ризиків виступають негативні процеси і
явища, зміни клімату, а також потужні антропогенні навантаження на
навколишнє природне середовище та залежні від них наслідки. Саме
динаміка, що спостерігається в зазначених процесах як планети в
цілому, так і її окремих регіонів, починає все більше привертати увагу
вчених і фахівців. Ці процеси потребують досконалого вивчення, що
надасть можливість, з одного боку, – прогнозувати негативні наслідки
та визначати збитки, які вони завдаватимуть, а з другого – визначати
саме ті першопричини, усунення яких може пом'якшити наслідки і
суттєво знизити збитки. На сьогодні є можливість вдосконалити
запропоновану типізацію природних надзвичайних ситуацій, виходячи