Page 21 - 6544

4.1 Історичні корені екологічної проблеми України
Українська економіка останнього століття традиційно
орієнтувалася на розвиток енергомістких і ресурсоспоживаючих
технологій. Це відбувалося завдяки промисловій інфраструктурі, що
базувалася на розвитку гірничо-добувного виробництва, хімії,
металургії та важкого машинобудування. Прагнення взяти від природи
якомога більше і в найкоротші сроки призвела до величезного
дисбалансу в системі «суспільство-екологія», забруднило землі,
повітря, води, зіпсувало ландшафт. Майже 1/3 території опинилася
забрудненою радіонуклідами. Корені деформованої структури слід
шукати ще в XIX ст., коли в царській Росії Україна використовувалася
для переміщення товарів та послуг, з цим пов’язане виникнення густої
мережі залізниць, поява великих промислових центрів. Крім того, йшов
розвиток гірничої, металургійної, машинобудівної промисловостей.
Далі в Україні почав швидко розвиватися процес будівництва
устаткування для гірничої та металургійної промисловостей, оскільки
раніше ці машини імпортувалися. Згодом Україна стала
машинобудівним центром Російської імперії, а потім Радянського
Союзу. За радянських часів Україна стала одним з головних виробників
озброєння та військової техніки. Вся структура української
промисловості орієнтувалася на розвиток енергомістких виробництв,
що залежали від енергоносіїв, які постачалися з інших частин Союзу.
Україна займалася видобутком мінералів для постачання їх в країни
РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги) та інші регіони зарубіжжя.
Майже ніколи економіка республіки не була направлена на
задоволення власних інтересів і потреб. Із зростанням обсягів
виробництва ситуація дедалі погіршувалася, тому що центральний уряд
недооцінював ролі охорони навколишнього середовища, а власних
коштів республіка на такі цілі не мала.
Характерними рисами української економіки на початку 90-х
років XX ст. були:
● гіпертрофована роль металургії, хімії, важкого
машинобудування;
морально застарілі технології;