Page 112 - 6544

Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин,
шкідливими фізичними полями, шумами, вібраціями, теплом.
Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку
глобальної екологічної кризи є, як вважають міжнародні експерти,
демографічний вибух, дуже швидке зростання населення нашої
планети, що неодмінно супроводжується:
▪ збільшенням темпів і обсягів знищення природних ресурсів,
▪ нагромадженням величезної кількості відходів виробництва й
побуту,
▪ забрудненням довкілля – глобальними кліматичними змінами,
хворобами, голодом, вимиранням.
Нагадаємо, що майже до XIII ст. людина не завдавала природі
надто великої шкоди. Люди використовували для своїх потреб
натуральну сировину (деревину, льон, бавовну, шкіру, різні жири та
природні барвники, глину тощо). Відходи, що при цьому утворювалися,
залучалися силами природи в кругообіг речовин, відбувалося їх
природне самоочищення (окисні та відновні реакції, розклад речовин,
активна діяльність мікроорганізмів, розчинення, розсіювання,
засвоєння елементів рослинами). Але з розвитком хімії, металургії,
енергетики й машинобудування, з появою сотень нових синтетичних та
мінеральних речовин і величезним їх накопиченням стан справ
докорінно змінився. Наприклад, відходи від синтетичних пральних
порошків, нафтопродуктів, важкі метали, нітрати, радіонукліди,
пестициди та інші шкідливі речовини не засвоюються
мікроорганізмами, не розкладаються, а накопичуються тисячами тонн у
ґрунтах, водоймах і підземних водах. Протягом 80 років з початку
нашого сторіччя й з надр Землі було видобуто корисних копалин
(мінеральної сировини) більше, ніж за всю історію людства, починаючи
з палеоліту, причому значну частину сировини одержано за 25 останніх
років.
Тепер лише в результаті спалювання паливних ресурсів в
атмосферу планети щорічно викидається понад 22 млрд. т двоокису
вуглецю, понад 150 млн. т сірчаного газу, щорічно світова
3
промисловість скидає в річки понад 160 км шкідливих стоків, щорічно
в ґрунти людством вноситься 500 млн. т мінеральних добрив і близько
4 млн. т пестицидів, більша частина яких осідає в ґрунтах та виноситься
поверхневими водами в річки, озера, моря та океани, в дуже значних