Page 41 - 6541

з гранично допустимими їх концентраціями (ГДК) в компонентах біосфери.
ГДК, у свою чергу, лежать в основі визначення гранично допустимих викидів,
які повинні забезпечити практично дотримання екологічних нормативів. Однак
речовин, що забруднюють, наприклад, водний басейн, як уже зазначалося, на-
лічується десятки тисяч, а визнаних методів визначення їх екологічної шкоди
існує тільки до десятка сотень. До цього слід додати, що з 2500 найбільш
шкідливих видів забруднень повітряного басейну на сьогодні тільки 150
затверджені у вигляді ГДК для широкого застосування в оцінці екологічного
стану навколишнього середовища. На цьому фоні з відкритих за останні 25
років 6 млн. раніше не властивих біосфері речовин вже сьогодні з практичною
метою використовується понад 63 тис. хімічних сполучень. Такий інтенсивний
прогрес у цій справі потребує нових підходів.
Природне середовище в присутності людини постійно змінюється.
Зміни можуть охоплювати різні часові відрізки: сотні мільйонів років (дрейф
материків або гороутворення), десятки тисяч років (останній льодовиковий
період), сотні років (природна евтрофікація або замулення
42
мілких озер) і навіть декілька років (перетворення сухих земель у болото
колонією бобрів). Деякі з цих змін незворотні (евтрофікація озер). Інші –
циклічні (річний кліматичний цикл) або тимчасові (посухи).
При реалізації певної стратегії розвитку господарства часто виникають
невідповідності між короткотерміновими потребами та довгостроковими
цілями. У першому випадку інколи існує небезпека незворотної деградації
природного середовища. Неузгодженість між екологами та економістами
виникає, в першу чергу, через різне розуміння часової перспективи. Так,
інтервал у 5-10 років економісти розглядають як довгий, а екологи – як
короткий. В економічних розрахунках майже не звертають уваги на поступове
погіршання грунтів, виснаження водозапасів чи прискорену евтрофікацію
водоймищ. Це може призвести до прорахунків у оцінці наслідків різноманітних
коротко- чи довгострокових заходів в економічному плануванні.
Для подолання зазначених проблем може бути запропонована така
технологія реалізації оцінки впливу на довкілля:
■ оцінка впливу на навколишнє середовище повинна бути складовою
планування основних напрямків діяльності і здійснюватись водночас з
технічними, економічними та соціально-політичними оцінками;
■ для розробки керівних принципів оцінки такого впливу необхідно
визначити національну політику стосовно природного середовища, яка має
бути відома широкому загалу;
■ повинні бути сформульовані заходи щодо організації оцінки впливу на
навколишнє середовище, а також розроблений порядок виконання цих дій;
■ оцінка впливу на природне середовище мусить містити змістовний
перелік передбачуваних дій; прогнозування суті та інтенсивності впливу на
навколишнє середовище – як позитивного, так і негативного; фіксацію проявів
та ступенів зацікавленості громадськості; складений перелік показників впливу