Page 46 - 6541

Київська Русь, що територіально належали до Європи. Головним пріоритетом
розвитку стають окрім територіальних ресурсів вже і окремі природні ресурси,
в тому числі і копалини.
Індустріальний етап (від XV до початку XX століття) характеризується
становленням і зростанням ринкових відносин. Починається етап з великих
географічних відкриттів. Це стало двигуном розширення і розвитку
міжнародних господарських зв'язків. Наявність мінерально-сировинних,
трудових та природних ресурсів починає визначати перспективу розвитку
держави, а технологічна озброєність її – місце серед інших держав світу.
Постіндустріальний етап розпочався після закінчення Першої світової
війни, точніше з розпаду колоніальної системи і пов'язанною з цим
трансформацією соціально-економічних відносин у світі. Ця стадія етапу
47
протікала при бурхливому розвитку окремих технологій і становленні
промислових технологічних комплексів. Спостерігалися посилення ринкових
відносин і структуризація навколо промислово-технологічних і військово-
політичних центрів (США, Європа, СРСР).
Друга стадія постіндустріального етапу (або п'ятий ПТЕ) народ-
жувалась у 50-тих роках. Саме тоді в основу економічного розвитку були
закладені технології, які надають змогу створити потужний механізм
добування копалин. На цій основі піднялися високопродуктивні енергетична (в
тому числі її ядерна складова), машинобудівна, аграрна, будівельна і
транспортна галузі. Грандіозного розвитку набув військово-промисловий
комплекс. Окрім того на сьогодні створено передумови для входження
людства до початкової стадії інформаційного суспільства.
Широка інформатизація вплинула не тільки на суто технологічний
устрій сучасної економіки, але й стала тією найважливішою соціально-
економічною і політичною складовою сили, яка відімкнула «закриті»
(тоталітарні) соціально-економічні системи. Інформатизація створює також
передумови для регулювання еволюційних процесів у країнах, що
розвиваються. Більш того, вона (інформатизація) сприяла поширенню
екологічного світогляду та обізнаності широких верств населення планети
щодо глобальних екологічних проблем. Тому світова спільнота під тиском цих
проблем змушена була розробити і прийняти Рамкову конвенцію про зміни
клімату (1992 р.), а також Кіотський протокол (1996 р.), що обмежує рівні
негативного впливу господарської діяльності людини на оточуюче її природне
середовище і раціональне використання світових природних ресурсів.
Рівні економічного розвитку
Відповідно до свого економічного розвитку, господарської спеціалізації,
рівня стану соціально-економічної системи та забезпеченості ресурсами країни
поділяються на три групи.
Перша група: високорозвинені країни з високим рівнем індустріалізації
в 3–3,5 разів перевищують кількість пересічних у світі. Мають високу питому
вагу експортної продукції. Велику частку в їхній економіці займають сфери