Page 43 - 6541

перспективи виходу України на шлях екологічно безпечного в перспективі ста-
лого розвитку:
■ по-перше – аналіз і оцінку стану суспільства та його складових –
економічної, соціальної і природно-ресурсної (екологічної) підсистем;
■ по-друге – прогнозування реалізації в Україні найбільш прийнятних
для її стартових можливостей механізмів, що можуть забезпечити поступ на
шляху до екологічно безпечного розвитку.
Для ефективної підтримки зазначених пріоритетів національного плану
дій необхідно на початкових етапах зосередити увагу на розвитку потужної і
збалансованої, з урахуванням державних потреб, інфраструктури. Вона має
підтримувати сталий розвиток маловідходних й екологічно обгрунтованих
напрямів господарювання і забезпечувати їх
44
необхідною технікою, технологією, ресурсами. Це, по-перше, створить умови
для невідворотного і випереджаючого розвитку стратегічних напрямів. По-
друге, призведе до стимулювання розвитку галузей промисловості, які
забезпечуватимуть технічним і технологічним обладнанням визначені
стратегічні напрями. Тобто створюватимуться умови, за яких відновлювальні
ресурси стануть джерелом забезпечення стратегічних і пов'язаних з ними
інших галузей господарства, що, в свою чергу, забезпечуватиме
реструктуризацію усієї економіки за рахунок створення передумов для сталого
розвитку.

3.22 Екологічні податки та екоресурсні платежі
Постає питання вибору ефективних економічних регуляторів
екологічної безпеки, вихідною позицією якого є: хто платить? Принцип
“жертва платить” випливає з того, що населення має платити певний
екологічний податок, купуючи таким чином своєрідне благо-екологічну
безпеку. Завдання держави-гарантувати її. Логіка в цьому є, адже по аналогії
працює механізм суспільної безпеки, яку ми фактично купуємо, утримуючи
для цього, за рахунок своїх податків, міліцію.
Для реалізації цього принципу необхідно ввести екологічні податки з
населення. Треба відзначити, що в найближчій період на Україні це буде
неможливо, як в силу економічних, так і соціально-психологічних причин.
Другий принцип-забруднювач платить-отримав найбільше поширення в
світі, в тому числі в Україні. Його реалізація передбачає 2 форми: платежі за
забруднення навколишнього середовища; ринок прав на його забруднення. В
теоретичному плані еколого-економічний зміст цих важелів управління
полягає в тому, що перший встановлює контроль за відповідальністю
підприємства, а другий-за фактичними об’ємами забруднення. Але в
найближчій перспективі впровадження ринку прав на забруднення не зможе
бути відтворене, оскільки впровадження ринку прав на забруднення в його
повноцінному виді вимагає насамперед тотального моніторінгу середовища. А
система моніторінгу є настільки дорогою, що навіть американське суспільство