Page 25 - 6541

Взагалі, ставлення до глобалізації часто носить діаметрально протилежний
характер.

25
Сьогодні з'являються і діють гарячі опоненти цього процесу, однак є і
такі, хто позитивно ставиться до всіх його проявів.
Об'єктивною першопричиною глобалізації економіки стали два
основоположних явища. Перше з них – вичерпання промислово розвиненими
країнами власних природних ресурсів і, як наслідок, обмежене забезпечення
необхідною сировиною їх виробничої бази і економіки взагалі. Друге –
пересичення товарною продукцією традиційних ринків збуту промислово
розвинених країн. Усе це викликає бажання значно збільшити зону постачання
необхідною сировиною і ресурсами, а також розширити межі розповсюдження
товарної продукції, що виробляється потужною промисловістю цих провідних
країн.
Зазначимо, що глобалізація набуває сталого розвитку виключно в межах
територій, де здійснюється раціональне господарювання, проводиться прозора
і ефективна політика. У випадках, коли на шляху глобалізації виникають певні
перешкоди, її механізми, як правило, здійснюють відповідний тиск на ці
перешкоди. Тобто на шляху розвитку можуть постати соціально-політичні і
економічні ризики стосовно глобалізації економіки. В такому разі процеси
глобалізації прямо чи опосередковано спрямовуватимуть свій вплив на
трансформування зазначених ризиків у напрямку їх збільшення і можуть
викликати виникнення надзвичайних ситуацій.
У свою чергу, кожна окрема держава має також свої більші або менші
ризики виникнення надзвичайних ситуацій з їх можливими
непередбачуваними наслідками. Такі наслідки можуть стати катастрофічними
як для місцевого чи регіонального, так і безпосередньо для державного рівнів.
Це стало особливо актуальним для України, яка шляхом реформування
створює нову модель державного устрою. Відмова від системи регулювання
безпеки, що існувала раніше, і перехід до нової, яка ще не має сталого режиму
функціонування, додатково підвищують ризик виникнення непередбачуваних
надзвичайних ситуацій. Так , якщо в нашій державі у 1993 році зафіксовано
139 надзвичайних ситуацій, то вже сім років потому (у 2000 році) – майже
2500. Це стосується техногенних та природних катастроф, безпеки праці і
життя (13,5 тисяч нещасних випадків на виробництві та близько 70 тисяч
потерпілих від побутового травматизму). Саме тому запобігання надзвичайних
ситуацій є сьогодні чи не найнагальнішим завданням, що стоїть перед
керівництвом нашої держави. Інакше кажучи, виконавча і законодавча влади
повинні започатковувати у державотворчій практиці та ефективно
реалізовувати певні механізми. Саме через ці механізми здатне
трансформуватися наше суспільство, щоб вийти на шлях, який матиме
найменші ризики щодо виникнення надзвичайних ситуацій з їх негативними
наслідками для добробуту і здоров'я населення країни. Така справа, безумовно,