Page 27 - 6536
P. 27
Тема 7. МОНІТОРИНГ ГРУНТІВ
Моніторинг земель і грунтів – система комплексного
контролю за структурою, станом і цільовим використанням земель
та їх продуктивної частини – грунтів. Необхідність моніторингу
грунтів визначається тим, що грунтововий покрив необхідно
підтримувати у такому стані, при якому він зберігає здатність до
регуляції циклів біофільних елементів та виконання важливих
екологічних функцій, в першу чергу родючості.
Мета моніторингу грунтів – збір інформації щодо цільового
використання земельних ресурсів, інтенсивності сучасних
грунтоутворюючих процесів, процесів руйнування і деградації
грунтового покриву та рівнів забруднення грунтів.
При виборі параметрів контролю повинні враховуватись
функції грунтового покриву, грунтодеструктивні процеси (ерозія,
зсуви), основні режими і властивості грунтів, структура грунтового
покриву, трансформація угідь.
Моніторинг грунтів охоплює наступні питання:
загальна кількість земельних ресурсів (угідь);
площі різних типів грунтів;
урожайність культур на певних типах грунтів;
поширення і динаміка екзогенних процесів (зсуви, селі,
обвально-осипні та ерозійні процеси, руйнування берегів річок та
ін.);
прояви гідроморфізму (ареали перезволожених грунтів);
техногенні зміни грунтів (осушення, зрошення,
рекультивація);
властивості грунтів та їх зміни (глибина грунту,
механічний склад, об’ємна і питома маса, водопроникність;
кислотність, вміст гумусу і основних поживних елементів);
забруднення грунтів пестицидами, важкими металами,
радіонуклідами;
засолення грунтів.
Зміни структури земельних ресурсів, грунтового покриву і
властивостей грунтів встановлюються шляхом порівняння
щорічних даних земельного кадастру, грунтових карт різних
термінів складання, результатів постійних спостережень на ППС і
ландшафтно-геохімічних полігонах за властивостями і хімізмом
грунтів.
Концепція моніторингу грунтів в Україні розроблена
наприкінці 80-х років ХХ століття. У ній розглянуто просторово-
часову систему спостережень для оцінки і прогнозу стану грунтів.
26