Page 81 - 6533

показником здатності геосистем до самоочищення від забруднень є
обпадально-підстильний коефіцієнт — відношення ваги не
розкладених органічних решток, що накопичилися на поверхні
ґрунту у вигляді повстини, підстилки або торфу, до ваги органічних
решток, які щороку надходять з рослинним обпаданням на одиницю
площі. Що більше відношення, то повільніше відбуваються процеси
розкладання органічної речовини, а отже, і менш активно
відбуваються процеси розкладання забруднюючих речовин.
Рівень обпадально-підстильного коефіцієнта становить для
ялинкового лісу південної тайги — 10, діброви — 4, степу — від 1
до 15, пустелі та напівпустелі — 1. Швидкість накопичення
органічних речовин пропорційна біологічній акумуляції супутніх
елементів і зворотна, відповідно, до біологічного розсіювання та
самоочищення ландшафту. Таким чином, небезпека забруднення
поверхні ґрунту органічними сполуками зростає з півдня на північ.
Особливо велика вона для заболочених ґрунтів з торф'яними
горизонтами — накопичення торфу свідчить про повільне
розкладання органічних решток, термін якого вимірюється
тисячоліттями.
Саме третя група чинників пов'язана з процесами, що
визначають інтенсивність перетворень і метаболізму продуктів
техногенезу. Ці процеси залежать від сум сонячної радіації, рівня
ультрафіолетового випромінювання. Вони призводять до реального
очищення ландшафтів від забруднень, сприяючи розкладанню
речовин, переходу їх у нейтральний стан.

Контрольні запитання
1. Що розуміють під стійкістю геосистем ?
2. Які типи стійкості геосистем існують ?
3. Чому може існувати реакція геосистеми на зовнішні дії?
4. Як у загальнотеоретичному випадку визначається стійкість
ландшафту?
5. Які чинники визначають стійкість ландшафту до антропогенно-
техногенного тиску?
6. Якими параметрами визначається межа екологічного ризику
ландшафту?

81