Page 79 - 6533
P. 79

рослин     штучних     антропогенних    ландшафтів.     Механізм
                            самоочищення  окремих  рослин  базується  на  основі  фізіологічних
                            бар'єрів  —  внутрішніх  механізмів  рослин,  здатних  обмежувати
                            надходження  хімічних  елементів  до  органів  рослин  і  регулювати
                            цикли  їхньої  життєздатності.  Водночас  рослинам  властивий
                            потужний  "вивідний"  апарат,  що  звільняє  їх  від  надлишків
                            метаболітів (продуктів біохімічних перетворень) через коріння, під
                            час  дихання  та  транспірації.  Встановлено,  що  рослини  здатні  до
                            транспірації  разом  з  вологою  багатьох  хімічних  елементів,  які
                            становлять  цілі  відсотки  їхнього  вмісту  рослинної  маси.  Таким
                            чином,  біогенне  розсіювання  елементів  техногенного  забруднення
                            призводить до концентрації їх у шарах приземної атмосфери.
                                   Сучасні    геоекологічні   дослідження,   спрямовані    на
                            визначення  рівня  відновлення  та  самоочищення,  ґрунтуються  на
                            вивченні  та  аналізі  фізико-хімічних  форм  існування  елементів.
                            Дослідження фізико-хімічних форм існування хімічних елементів у
                            ґрунтах,  донних  відкладеннях,  природних  водах  нині  в  Україні
                            вважаються    доцільним    напрямом     для   визначення    рівня
                            екологічного ризику території.
                                   Самоочищення ландшафту від забруднення, за Глазовською,
                            визначається трьома групами чинників. До першої групи належать
                            процеси,  що  визначають  інтенсивність  розсіювання  і  винесення
                            продуктів  техногенезу.  На  регіональному  рівні  треба  враховувати
                            кількість   атмосферних   опадів,   швидкість  вітру,   величину
                            поверхневого  і  ґрунтового  стоку,  схили  рельєфу  і  загальну
                            розчленованість поверхні.
                                   На    локальному    рівні   треба   враховувати   характер
                            поверхневого  стоку,  пов'язаного  і  з  розташуванням  ділянки  на
                            гіпсометричному  профілі,  і  з  властивостями  ґрунтового  покриву,
                            кори  вивітрювання  і  літології.  Зрозуміло,  хороша  інфільтрація
                            грунтів  призводить  до  швидкого  винесення  забруднень  за  межі
                            ландшафту, а наявність водотриви сприяє затриманню їх у верхніх
                            шарах  ґрунтового  покриву.  Важливе  значення  має  розташування
                            ділянки.
                                   Вирізняють п'ять основних типів місцерозташувань. Верхові
                            або  плакорні  місце-розташування  називаються  автономними  і
                            елювіальними,  що  акцентує  увагу  на  їх  відносно  незалежному


                                                           79
   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83   84