Page 36 - 6533

Арнольді (1963) та, особливо, Ю.П. Бяллович (1947, 1960).
Останній назвав такі шари хорогоризонтами, а пізніше —
біогеогоризонтами і визначив їх як елементарні — далі неподільні
по вертикалі частини біогеоценозу. У ландшафтній екології та
геофізиці ландшафту близькі концепції майже одночасно
запропонували в Грузії, Франції та Німеччині. Пріоритет тут слід
віддати Н. Л. Беручашвілі, який на початку 70-х років обгрунтував
поняття геогоризонту та розробив методику виділення
геогоризонтів.
Геогоризонт розглядаться як комплексне утворення, в яке
входять усі геомаси, які містяться в певному шарі геосистеми. Цим
вони відрізняються від ярусів фітоценозу, оскільки, крім рослин
(фітомаси), включають також повітряні і гідромаси, якщо вони в
певний період там є (наприклад, шапки снігу на гілках дерев).
Основним критерієм виділення геогоризонту є специфічний набір
геомас у межах певного шару геосистеми. Зміна цього набору
(поява нового виду геомаси, зміна їх пропорцій тощо) свідчить про
появу у вертикальному профілі геосистеми нового геогоризонту.
Суттєвими ознаками при виділенні й характеристиці
геогоризонтів Н.Л. Беручашвілі вважає ландшафтно-геофізичні
параметри: текстуру, щільність, об'єм, колір, оптичні та ін.. 3
ландшафтно екологічної точки зору геогоризонти мають бути
однорідними і за біофізичними, едафічними, ландшафтно-
геохімічними показниками. При виділенні геогоризонтів Н. Л.
Беручашвілі ці ознаки провідними не називає, хоч за розробленою
ним методикою геогоризонти виділяються настільки дрібні, що є всі
підстави вважати їх однорідними за широким колом не тільки
ландшафтно-геофізичних ознак. Виняток становлять грунтові
геогоризонти, основою для виділення яких Н.Л. Беручашвілі бере
фізичні показники (механічний склад, щільність), гумусовий стан та
насиченість коренями рослин. Проте міграція— акумуляція різних
речовин у грунті визначається не тільки цими його властивостями, а
й ландшафтно-геохімічними умовами різних шарів ґрунтового
профілю. Особливе значення мають ландшафтно-геохімічні бар'єри
— поверхні, що розділяють вертикальний профіль грунту на шари,
які дуже відрізняються за умовами міграції різних хімічних
елементів і сполук; (Перельман, 1975, Глазовська, 1978). На

36