Page 30 - 6532

Територріальність-просторовість — це особливість геосистем,
яка відрізняє їх від багатьох систем інших класів, зокрема екосистем.
Із зовнішнього середовища геосистеми виділяються як певні ділянки
територі. Кожну геосистему можна описати метричними показниками
(площею, лінійними розмірами) і топологічними (характеризують
положення даної геосистеми що до інших геосистем або об'єктів іншої
природи). Територіальність геосистем дає змогу ефективно
використовувати картографічні методи при їх виділенні, зображенні
та аналізі.
Фактично геосистеми виділяються не стільки як територіальні
(двовимірні), скільки як просторові системи. Проте просторовість
властива багатьом класам систем і взагалі не потребує залежності
характеристик системи від місцеположення та розмірів території,
Структурні, динамічні та інші особливості геосистеми дуже залежать
від того, яку саме ділянку земної поверхні (території) вона займає.
Тому цю її властивість доцільно називати територіальною -
просторовістю.
Поліструткурність. Під структурою системи здебільшого
розуміють характер поєднання її елементів певного типу відношеннями.
Оскільки в тій самій системі можуть мати місце відношення різних
типів, то й поєднання ними елементів також буде неоднаковим, тобто
в одній системі може бути кілька різних структур. Такі системи
називаються поліструктурними. Визначення типу відношень, які
вважаються структуроформуючими, тобто відносно яких виділяється
структура геосистеми, залежить від аспекту аналізу останньої.
Найбільш загальними аспектами аналізу геосистем є:
1) вертикальний (синонім — топічний), де елементами
виступають рівні фізичні тіла геокомпонентів; а відношеннями —
вертикальні потоки різних речовин та енергії, генетико-еволюційні та
інші;
2) територіальний (синонім — хоричний), елементами якого є
геосистеми нижчого рангу, ніж досліджувана, а відношеннями —
горизонтальні потоки між ними, позиційні залежності, генетико-
еволюційні та інші;
3) часовий (синонім—динамічний), елементи якого
виділяються як окремі інтервали часу, а відношення — як
послідовність їх змін.

30