Page 118 - 6530
P. 118

Інформаційна  і  документаційна  функції.  Заповідні
                            території  містять  у  собі  цікаву  й  важливу  екологічну
                            інформацію  про  хід  еволюційних  процесів  у  природі,  про
                            структурно-функціональну        організацію     екосистем,     їх
                            гомеостаз  та  динамічні  тенденції  в  різні  геологічні  періоди
                            (реліктові   та    ендемічні    фітоценози).    Вони     служать
                            своєрідними  природними  еталонами,  на  базі  яких  можна
                            давати  порівняльну  екологічну  й  економічну  оцінку
                            культурним екосистемам, а також оцінку впливу різних видів
                            антропогенної  діяльності  на  природне  середовище.  В  цьому
                            плані особливе значення відіграють біосферні заповідники, які
                            об'єднують  природні  і  господарські  комплекси  і  служать
                            природними моделями оптимізації останніх.
                                   Науково-дослідна  функція.  Полягає  у  можливості
                            проведення     на    заповідних    територіях    систематичних
                            стаціонарних  досліджень  екологічних  процесів.  Складну
                            організованість біосфери та функціонування її екосистем при
                            взаємному  впливі  природних  і  антропогенних  факторів
                            найкраще можна вивчати в стаціонарних екологічних умовах.
                            Цій меті служить географічна мережа державного природно-
                            заповідного  фонду.  На  її  базі  проводяться  комплексні
                            дослідження     при    допомозі     біологічних,    екологічних,
                            геохімічних, біогеографічних та інших методів.
                                   Біологічні  методи  дають  змогу  вивчати  біологічні
                            особливості  типових  і  раритетних  для  певних  регіонів  видів
                            флори  і  фауни  з  метою охорони  і  відтворення  їх  популяцій.
                            При  допомозі  екологічних  методів  вивчається  структура  і
                            організованість  здатних  до  саморегуляції  екосистем  як
                            природних комплексів зі зворотними екологічними зв'язками.
                            Їх  функціонування  забезпечується  шляхом  матеріального  і
                            енергетичного обміну між  аутотрофними та гетеротрофними
                            компонентами       і   абіотичним      середовищем.      Завдяки
                            нормальному  функціонуванню  екосистем  підтримується
                            екологічно  збалансований  стан  у  природному  середовищі.
                            Геохімічні  методи  дають  змогу  з'ясувати  складні  геохімічні
                            процеси  у  ландшафтах  різних  типів,  вікові  геохімічні  і
                            біогеохімічні зв'язки між ними. При допомозі біогеографічних
                            методів     досліджуються      закономірності      просторового
                            розташування  популяцій  різних  екосистем  і  їх  формування
                            залежно  від  взаємозумовленої  дії  кліматичних,  ґрунтових,

                                                         118
   113   114   115   116   117   118   119   120   121   122   123