Page 116 - 6530

органічного світу, зменшення біологічного різноманіття у
природі, а отже, зниження еволюційного потенціалу живих
істот та біосфери в цілому. Зникнення будь-якого виду в
біогеоценозі порушує зв’язки між видами та стабільність
угруповань, знижує стійкість природних систем. В умовах
глобальної екологічної кризи збереження генофонду живих
систем має першочергове значення і цю проблему включено в
ряд міжнародних програм.
Останнім часом через різке погіршення екологічного
стану біосфери планети істотно змінилася оцінка ролі
природоохоронних заповідних територій.
Багаторазові ретельні еколого-економічні розрахунки,
виконані вченими різних країн, свідчать, що більш-менш
нормальне функціонування й самовідновлення біосфери будь-
якого регіону можливе лише за умови наявності в цьому
регіоні не менш як 10-15 % площі, зайнятої заповідними
територіями.
Території, що охороняються, повинні бути досить
великими, не менш ніж 100 га. В окремих випадках,
наприклад при інтенсивних меліоративних роботах,
обмеженість площі (площа 100 га є недостатньою) призводить
до порушення екологічної рівноваги заповідної території.
Розчленування територій, так звана інсуляризація, веде до
втрати потрібних живим організмам місць життя. У дрібних
резерватах природне середовище швидко погіршується, тут
мало екотопів, неможлива міграція тварин. Розробка теорії
охорони природи допомогла дійти висновку, що на
локальному рівні неможлива охорона місць помешкання або
окремих видів живих організмів від забруднення глобального
характеру. Заповідники та інші території, що охороняються,
так само, як і ті, що не охороняються, чутливі до впливу
кислотних дощів, забруднення грунту та ґрунтових вод.
Біоконсерваційна функція (збереження генофонду).
Збереження генетичних ресурсів і біологічної різноманітності
на нашій планеті належить до пріоритетних завдань. На жаль,
темпи зникання біологічних видів випереджують розробку
теоретичних засад та практичних заходів їх збереження. З
інтенсифікацією впливу техногенного фактора на природне
середовище зростають темпи збіднення генофонду. Якщо
чотири століття тому з біосфери протягом 100 років зникало в

116