Page 58 - 6522

доба, дві і т.д.), що є періодом інкубації. Кількість кисню
у міліграмах на 1 л, який витрачається на біохімічну
деструкцію нестійких органічних речовин за 5 днів при
20°С, характеризує біохімічне споживання кисню водою
(БCK 5). Для визначення повного БСК інкубацію потрібно
проводити протягом 15—20 діб, залежно від біологічної
заселеності природної води. Проби для визначення БСК
не консервують. Аналіз проводять у відстояних протягом
0,5 години або фільтрованих пробах води. Різниця між
кількістю розчиненого кисню у свіжій пробі води і в тій,
що витримувалась у термостаті 5 діб, характеризує
біохімічне споживання кисню водою. Результати
визначення виражають у міліграмах кисню на 1 л води.
Визначення індивідуальних показників хімічного
складу вод[1]. Іони водню, рН, рОН. Величину рН
визначають електрометричним методом за допомогою рН-
метрів із скляним електродом, як правило, безпосередньо
на місці відбору проби.
Розчинений кисень у воді кисень визначають
титриметрично йодометричним методом одразу після
відбору проби води.
Сірководень та сульфіди. Низькі концентрації
сульфідів (до 0,5 мг/л) визначають фотометрично з
диметилпарафенілендіаміном. Їх визначення необхідно
проводити одразу ж після відбору проби води або
застосовувати фіксацію проб.
Хлориди визначають у поверхневих водах
аргентометричним методом Мора або Фольгарда,
меркуриметричним методом.
Сульфати залежно від концентрації сульфатів у воді
їх визначають титриметричними або гравіметричними
методами з використанням реакцій утворення
малорозчинних осадів. Проби води, як правило, не
консервують.
Аміак та солі амонію. Для визначення загальної
кількості аміаку у формі амонійного азоту
використовують фотометричні та титриметричні методи.
Аналіз необхідно проводити одразу після відбору проби,
або її проб необхідно консервувати, додаючи 1 мл
концентрованої сірчаної кислоти або 2 – 4 мл хлороформу
на 1 л проби.

58