Page 55 - 6522

дві групи методів. До першої групи методів належать
випарювання та виморожування з метою зменшення
загального об’єму проби води і, відповідно, до збільшення
концентрації всіх інгредієнтів. До другої групи належать
методи концентрування, які ґрунтуються на екстракції,
сорбції, співосадженні або електрохімічному виділенні
мікрокомпонентів без зміни загального об’єму проби
води.
Хімічний склад природних вод, їх фізичні та
біологічні властивості характеризуються інтегральними та
індивідуальними показників [1].
Визначення фізичних властивостей та
інтегральних показників хімічного складу вод [1].
Температуру води вимірюють каліброваним ртутним
термометром зі шкалою поділок 0,1 – 0,5°С безпосередньо
у природному об’єкті або у бутлі зразу після відбору
проби води. При вимірюванні температури проба води не
повинна взаємодіяти з будь-яким джерелом тепла або з
прямим сонячним світлом. Якщо температура води вища
від температури навколишнього середовища, то
записують найвищий показник вимірів. Якщо температура
води нижча за температуру навколишнього середовища,
записують найменше значення термометрію.
Густину визначають при змішуванні вод з різними
концентраціями розчинених речовин гравіметричним
3
методом за допомогою пікнометра і виражають у г/см
при температурі 20,0 ± 0,5°С.
Прозорість води залежить від її кольору та
каламутності. Мірою прозорості є висота водяного стовпа,
крізь який занурена біла дощечка перестає бути видимою,
або друкарський шрифт визначеного типу починає погано
розрізнятися.
Кольоровість природних вод залежить від наявності
гумусових речовин, сполук заліза та сульфідів металів,
часток мулу, мікроорганізмів та інших нерозчинних
речовин. Кольоровість визначають при розсіяному
денному світлі не пізніше, ніж через дві години після
відбору проби. Якщо вода каламутна, то пробу перед
дослідженням необхідно профільтрувати або відокремити
завислі речовини за допомогою центрифуги.
Каламутність визначення важливе для оцінки

55