Page 23 - 6474

збудників інфекційних захворювань тощо.

Важливим аспектом рекреаційних досліджень є вивчення стійкості

ландшафтних комплексів до рекреаційних навантажень – ущільнення ґрунтів і

витоптування трав’яного покриву, пошкодження дерев і чагарників,

руйнування грибниць – шляхом оцінки стадії рекреаційної дигресії на момент

дослідження та виявлення можливості їх природного відновлення . Різні ґрунти

або рослинні угрупування мають неоднакову стійкість до антропогенного

впливу, а від цього залежать науково обґрунтовані норми відвідування їх

рекреантами (ємкість рекреаційних угідь), а також необхідність тих чи інших

природоохоронних заходів.

Під рекреаційною дигресією розуміють порушення ландшафту у

результаті постійної чи періодичної присутності і діяльності потоків

рекреантів, що проявляється у витоптуванні та знищенні лісової підстилки,

трав’яного покриву, підліску та приросту. Стадію рекреаційної дигресії

встановлюють у залежності від ступеня порушення природного середовища.

Ступінь дигресії прямопропорційний рекреаційному навантаженню та

стійкості до них природних комплексів.

При визначенні рекреаційної дигресії в натурних умовах важливо не

сплутати її прояв з проявами пасовищного або технологічного порушення

природного середовища.

Методика визначення стадії рекреаційної дигресії території передбачає

наступний порядок проведення досліджень:

3 попередній огляд досліджуваної території;

4 зазначення на картографічній основі витоптаних ділянок;

5 опис стану деревостою, підросту і підліску, трав’яного і мохового

покриву, лісової підстилки;

6 проведення необхідних вимірювань для визначення загальної площі

ділянки та витоптаної площі (на локальних ділянках, стежках, грунтових
дорогах);

7 обчислення коефіцієнта дигресії;

23