Page 50 - 6470

Лабораторна робота № 8

ПОБУДОВА КАРТИ ГІДРОІЗОГІПС ТА ІЗОБАТ

8.1 Мета і завдання роботи
Навчити студентів на практиці самостійно будувати карти гідроізогіпс.

8.2 Основні теоретичні положення.

У земній корі існують різноманітні за походженням, умовами залягання,

поширенням і розвитком товщі гірських порід, які неоднаково насичені

підземними водами та по-різному пропускають їх крізь себе і взаємодіють з

ними. Шари добре проникних гірських порід утворюють водоносні

комплекси і горизонти, а слабо проникні породи – водотривкі горизонти та

відносно водотривкі товщі.

Класифікація підземних вод може бути здійснена за різними ознаками:

за походженням, умовами залягання, гідравлічними властивостями, хімічним

складом, віком тощо. Найбільш розповсюдженою для інженерно-геологічних

вишукувань є класифікація за умовами залягання підземних вод. За цією

класифікацією виділяються три основних типа: верховодка, ґрунтові води,

напірні міжпластові або артезіанські води.

До верховодки відносяться підземні води, які залягають на невеликій

глибині від поверхні землі в зоні аерації. Зона аерації – це верхня зона земної

кори між поверхнею і дзеркалом підземних вод. Відміною верховодки від

ґрунтових вод є те, що вона розміщується вище за них та обмежена

площадним розповсюдженням. Це періодично існуючі локально розвинуті

підземні води, які не мають регіонально витриманого водотриву. Верховодка

накопичується на поверхні невеликих лінз водотривких порід. Потужність

верховодки складає від 0,5-1 м, рідше до 2-3 м, а її рівень має значні

коливання, пов’язані з кліматичними змінами. Найбільшої потужності

50