Page 158 - 6447
P. 158

причому  чим  останній  менший,  тим  вища  термічна  стійкість
            матеріалу.
                   Температурні  деформації  –  нездатність  матеріалу  під  дією
            зміни  температур  у  процесі  експлуатації  змінювати  свої  розміри

            (переважно  розширюватися).  Температурний  коефіцієнт  лінійного
            розширення (ТКЛР) характеризує видовження 1 м матеріалу під час
            нагрівання на один градус і вимірюється в метрах на кельвін (м/К).

                   Теплостійкість  –  це  здатність  матеріалу  витримувати  дію
            високих  температур  або  вогню  й  води  (під  час  пожеж),  не
            руйнуючись.
                   Границя вогнестійкості характеризується проміжком часу від

            початку  займання  до виникнення в  конструкції  граничного  стану:
            втрати  несучої  здатності  (обвалення  конструкції),  виникнення
            наскрізних  тріщин,  нагрівання  протилежної  щодо  дії  вогню

            поверхні, що може призвести до самозаймання.
                   Вогнетривкість – це здатність матеріалу витримувати тривалу
            дію  високих  температур,  не  деформуючись  і  не  розплавляючись.

            Такі матеріали використовують переважно при спорудженні печей
            промислового  та  побутового  призначення,  труб,  котельних
            установок тощо.

                   Жаростійкість  –  це  здатність  матеріалу  витримувати  тривале
            нагрівання  до  температури  1000 °С  без  втрати  або  з  частковою
            втратою  міцності.  До  жаростійких  матеріалів  належать  цегла,
            жаростійкий  бетон,  жаростійкі  чавуни  та  сталь,  різні  види

            вогнетривів.
                   Експлуатувальні  властивості.  Атмосферостійкість  –  це
            здатність матеріалу чинити опір руйнуванню під дією атмосферних

            факторів: нагрівання (вдень) та охолодження (вночі); змочування та
            висушування;  дії  пилу,  газів,  що  містяться  в  атмосфері,  тощо.
            Повітростійкість – це складовий елемент атмосферостійкості. Під
            повітростійкістю            звичайно         розуміють          здатність        матеріалу

            витримувати            багаторазове           гігроскопічне            зволоження           й
            висушування,  при  яких  не  спостерігається  деформацій,  втрати
            міцності, не знижується несуча здатність матеріалу. Біостійкість –

            це  здатність  матеріалу  чинити  опір  руйнуванню  під  впливом
            біологічних  процесів,  що  можуть  виникати  під  час  експлуатації
            споруд.  Причиною  біологічних  процесів  є  життєдіяльність  моху,

            лишайників  (руйнування  бетону,  деяких  природних  кам'яних
            матеріалів),  грибкових  організмів  (гниття  деревини)  тощо.


                                                         158
   153   154   155   156   157   158   159   160   161   162   163