Page 157 - 6447
P. 157

який  становить  210  МПа  за  температури  –  20 °С.  При  цьому  в
               матеріалі з'являються внутрішні напруження, які можуть призвести
               до  його  руйнування,  особливо,  якщо  коефіцієнт  водопоглинання
               наближається до одиниці, тобто всі пори відкриті.

                      Теплопровідність – це здатність матеріалу передавати теплоту
               від однієї поверхні до іншої за наявності різниці температур на цих
               поверхнях.          Така      здатність        характеризується            коефіцієнтом

               теплопровідності.
                      Значення  коефіцієнта  теплопровідності  залежить  від  ступеня
               пористості  й  характеру  пор,  структури,  вологості,  температури,  а
               також  від  виду  матеріалу.  Найсильніше  на  теплопровідність

               впливає пористість.
                      Проте  показник  теплопровідності  залежить  не  лише  від
               кількості, але й від величини та форми пор. Будівельні матеріали з

               дрібними  й  закритими  порами  менш  теплопровідні,  тоді  як
               матеріали  з  великими  та  сполученими  порами  характеризуються
               вищим  коефіцієнтом  теплопровідності,  оскільки  в  таких  порах

               виникає  рух  повітря,  що  супроводжується  перенесенням  теплоти
               (конвекція).
                      Теплопровідність  –  один  із  найважливіших  показників,  що

               характеризують  теплозахисні  властивості  матеріалів,  за  яким
               визначають  їхню  належність  до  групи  теплоізоляційних  або
               конструктивно-теплоізоляційних.
                      Теплоємність  –  це  здатність  матеріалу  під  час  нагрівання

               поглинати теплоту. Вона характеризується питомою теплоємністю
               (коефіцієнтом  теплоємності),  тобто  кількістю  теплоти,  необхідної
               для нагрівання одиниці маси на один градус, Дж/(кгК).

                      Для  огороджувальних  конструкцій  житлових  та  опалюваних
               будівель  вибирають  матеріали  з  невеликим  коефіцієнтом
               теплопровідності, але з вищою питомою теплоємністю.

                      Теплостійкість  –  це  здатність  матеріалу  витримувати
               нагрівання  до  певної  температури  (нижчої  за  температуру
               плавлення) без переходу в пластичний стан.

                      Термічна  стійкість  –  це  здатність  матеріалу  витримувати
               навперемінне  нагрівання  й  охолодження  (певний  цикл)  без
               руйнування.  Стійкими  до  різких  змін  температур  мають  бути
               матеріали для футерування (внутрішньої кладки) пічних агрегатів.

               Термічна  стійкість  залежить  від  ступеня  однорідності  матеріалу,
               його природи й показника температурного коефіцієнта розширення,


                                                            157
   152   153   154   155   156   157   158   159   160   161   162