Page 9 - 6436

екологічних турів не відносять спортивні сафарі, орієнтовані
на здобування трофеїв, або подолання перешкод шляхом
знищення заростей чагарнику, або рубку дерев для наведення
переправ. Тому справедливо вважати, що поняття
«пригодницький туризм» і «екологічний туризм» багато в
чому перетинаються, але перше не поглинає друге.
Дедалі більшого поширення набуває агротуризм, або
агро-екологічний туризм. Це туризм у сільській місцевості,
туристи під час відпочинку ведуть сільський спосіб життя на
фермах і в хуторах.
Історико-краєзнавчий туризм сприяє пізнанню історії
взаємодії людини й природного середовища.
Етно-екологічний туризм спрямований на вивчення
конкретних етносів, їхнього життя у сформованих природних
умовах, у взаємодії з навколишнім природним середовищем.
Тут ідеться передусім про малі народності, що живуть в
гармонії з навколишнім світом природи.
Поширені у використанні синонімічні терміни сталий,
або підтримуючий туризм і «зелений» туризм передбачають
туризм із застосуванням технологій, що мінімально
впливають на навколишнє середовище. Однак не будь-який
сталий туризм можна вважати екологічним, оскільки
екологічні технології можуть бути використані й в організації
пляжного туризму, і в готельній справі у великих містах, і
навіть в авіаперевезеннях.
Історичні та гносеологічні основи екологічного туризму
Пізнавальні (гносеологічні) першооснови екологічного
туризму сягають своїм корінням часів античності. Ще в ІV
столітті древні греки та римляни подорожували Єгиптом, де
їхню увагу привертали історія, культура, архітектура. Такі
мислителі як Герадот, Аристотель, Демокрит у своїх трактатах
рекомендували пізнавати природу в безпосередньому
спілкуванні з нею. Наступний крок у розвитку екотуризму
було здійснено в епоху Відродження (ХV – ХVІ ст.).
Представники цієї епохи М. Монтель, Т. Мор, Ф. Рабле,
Е. Роттердамський підкреслювали необхідність уведення
організованого процесу фізичного виховання молоді шляхом
9