Page 6 - 6436

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Туризм – одна із галузей світової економіки, що
найбільш динамічно розвиваються. В епоху екологічної кризи
особливої актуальності набуває розвиток екологічного
туризму.
Термін «екологічний туризм» – порівняно нове поняття в
туристичній галузі. Уперше його запропонував у 1980 р.
мексиканський економіст Гектор Цебаллос-Ласкурейн
(Ceballos Lascurain). На його думку, екологічний туризм
означає поєднання подорожі з дбайливим ставленням до
природи й дозволяє поєднати радість ознайомлення з нею та
вивчення зразків флори й фауни з можливістю сприяти
їхньому захисту. Найпростіша форма екологічного туризму –
подорож «серед природи».
Більш розвинена форма екотуризму охоплює такі сфери
як світ тварин, рослини, різноманітність життєвих форм,
стабільні види економіки, охорона навколишнього
середовища, культурна спадщина, суспільство й людина.
Тобто екологічний туризм являє собою важливий інструмент
сталого розвитку територій.
Початком формування концепції екологічного туризму
вважають 80-ті роки. Найбільш ранньою концепцією
екологічно безпечного туризму є німецька концепція «м’якого
туризму», яку використовували в Німеччині, Швейцарії,
Австрії. У контексті цієї концепції «м’який туризм»
передбачає не лише успішний туристичний бізнес, а й
дбайливе ставлення до природи, культури й традицій
місцевого населення, суть цього виду туризму – гуманізація
традиційного туризму. Ще однією популярною моделлю
екотуризму є «австралійська модель», назва якої відображає
географію її поширення. Ця модель передбачає розвиток
екотуризму в малозмінній, слабопорушній природі, а також на
територіях, які особливо охороняються. Цілі екомандрівок
полягають у пізнанні природи, а також у відпочинку на
природі з метою отримання емоційної та естетичної насолоди.
Існує ще одна, «західноєвропейська модель екотуризму», яка

6