Page 11 - 6423

Виділяють три типи газостійкості рослин:
1) біологічна стійкість – це здатність рослин відновлювати вражені газами

надземні органи;
2) морфолого-анатомічна газостійкість обумовлена особливістю будови

листків, зменшенням швидкості поглинання газів;
3) фізіологічна газостійкість виявляється у рослин, що мають невелику

здатність до окиснення протоплазми. Саме через це хвойні вирізняються

меншою фізіологічною газостійкістю. Промислові викиди пригнічують процеси

фотосинтезу, знижують продуктивність, зменшують швидкість росту та його

якість. Змішані насадження пошкоджуються газами менше, ніж

мононасадження хвойних.

Листяні дерева та трав'янистий покрив поглинають частку викидів та

зменшують їх концентрацію у повітрі. Вітрові потоки з викидами затримуються

на краю насаджень, де поступово стихають, а тому вплив найбільший по краях

та на відстані 0,5-1 км всередині.

З кожним роком зростає рекреаційна цінність усіх типів насаджень та

відвідування їх відпочиваючими та туристами. Через велику кількість

відвідувачів знищується підлісок та трав'янистий покрив, виникають механічні

пошкодження дерев, ущільнюється та розмивається ґрунт у місцях проїзду

автотранспорту, проріджується деревостій, відбувається збіднення

біогеоценозів, зникають окремі види тварин, птахів, рослин, змінюється фізико-

хімічні та водні властивості ґрунту, мікрофлора та фауна ґрунту. Виникає

загроза виникнення пожеж.

Виділяють 5 стадій розвитку дегресії унаслідок рекреаційного

навантаження:

1 стадія – діяльність людини не помітна;

2 стадія – виникають перші зміни у біогеоценозі, виникає мережа

стежинок, навколо яких зникає підстилка та ущільнюється ґрунт, з'являються

світлолюбні рослин, відновлення насаджень протікає нормально;

11