Page 78 - 6421
P. 78
Можливість того чи іншого суб'єкта бути учасником
правовідносини визначаються його правосуб'єктністю, тобто
здатністю бути суб'єктом права. Правосуб'єктність є особливою
властивістю, політико-юридичним станом визначеної особи і
включає три елементи:
– правоздатність – здатність мати суб'єктивні права і
юридичні обов'язки;
– дієздатність – здатність реалізувати права й обов'язки
своїми діями;
– деліктоздатність – здатність нести юридичну
відповідальність за свої дії.
Важливою властивістю правосуб'єктності є її гарантованість
державою: відповідні державні органи зобов'язані забезпечити
кожному суб'єкту можливість повного і безперешкодного
здійснення прав, а також виконання обов'язків, обумовлених його
правосуб'єктністю. Як вказується в Міжнародному пакті про
цивільні і політичні права, прийнятому ООН у 1966 р. «кожна
людина має право на визнання його правосуб'єктності».
Обсяг правосуб'єктності у різних суб'єктів права різний.
Правосуб’єктність включає дві юридичні характеристики особи:
правоздатність – здатність особи мати суб’єктивні права і
юридичні обов’язки; дієздатність – здатність особи своїми діями
набувати права та обов’язки.
Виникнення та обсяг правоздатності та дієздатності дещо
різні у фізичних і юридичних осіб. Правоздатність фізичної особи
виникає з моменту її народження і припиняється з її смертю,
може бути обмежена за рішенням суду (позбавлення права
займати певну посаду, позбавлення права займатися певною
діяльністю, позбавлення батьківських прав).
Дієздатність залежить від віку, громадянства, стану
здоров'я. Так, повна дієздатність настає з досягненням
повноліття. Варто мати на увазі, що право- і дієздатність
розділяються тільки в цивільному праві. Цивільна правоздатність
виникає з моменту народження (наприклад, право мати
власність), а дієздатність з'являється пізніше – обмежена з 14 і
повна з 18 років. В інших же галузях права право- і дієздатність
нерозривні й утворять єдину праводієздатність: якщо людина має
визначене право, вона завжди може реалізувати його самостійно.
78