Page 30 - 6415

Державний казначей (шафар) приймав доходи, видавав гроші й
речі, вів облік коштів та інших цінностей. До державних доходів
січового скарбу належать домени й регалії, внутрішні податки,
грошове і матеріальне забезпечення з боку Польщі, Росії та

Гетьманщини, військової здобичі тощо. Державні видатки –
утримання церков, адміністрації, забезпечення козацької служби,
поточне утримання січового господарства, утримання війська інших

держав під час бойових дій, дари іноземним правителям та інше.
В управлінні Запорізької Січі та Гетьманщини найбільшими
повноваженнями володів гетьман, який очолював виконавчу та
військову владу, мав право вводити податки і розподіляти кошти

державної скарбниці, конфіскувати і дарувати маєтки.
У розвитку державних фінансів України виділяють два

періоди Гетьманщини. У перший період за гетьманства Б.
Хмельницького (1648-1657 рр.) державні доходи формувались за
польським зразком. Державні витрати у 6 разів перевищували
доходи. У другий період з моменту укладання Андрусівського

миру (1667 р.) державні доходи включали натуральні й грошові
податки, основу яких складали податки на споживання і промисли.
Спочатку приватні гетьманські та державні доходи були

з’єднані. Гетьман І. Брюховецький реформував державний скарб і
відокремив особисті гетьманські доходи. Пізніше це продовжив
П. Орлик, Д. Апостол та К. Разумовський.
Державний бюджет незалежної України займає основну

частку у зведеному бюджеті. Бюджетні відносини регулюються
Бюджетним кодексом України, прийнятим у 2010 році.
До особливостей необхідно віднести виділення у складі

доходів і видатків бюджетів загальних і спеціальних фондів
(спеціальні позабюджетні кошти установ і організацій, що
утримуються за рахунок бюджету). До складу доходів бюджету
надходять непрямі податки, які дають постійні надходження.

Місцеві бюджети мають достатньо власних доходів, що посилює
самостійність органів місцевого самоврядування.

Еволюція позабюджетних фондів.
Дослідження еволюції державних фінансів показало, що
кошти на забезпечення виконання державою своїх повноважень,
в основному, зосереджувались у бюджетах. Позабюджетні фонди

почали формуватись у ХІХ ст. у Франції, Японії, Великій
Британії, Німеччині, що було пов'язано із розширенням сфери

30