Page 28 - 6415

управління. З часом він занепав у результаті продажу державної
власності через династичне дроблення та марнотратство, а також
під тиском буржуазії, яка вимагала переведення державної
(королівської) власністі у приватну. Це призвело до скорочення

доходів від експлуатації доменів, а тому нестача коштів у
державній скарбниці компенсувалась введенням спеціальних
зборів (плата за проїзд мостами, річками), монопольних цін на

продукцію та торгівлю, яка монополізувалась.
Методи формування доходів державної казни, що
базувались на особливих привілеях і правах держави отримали
назву регалій. Держава мала виключне право на експлуатацію

землі, надр, повітря, виробництво окремих товарів, що давало їй
право на отримання доходів від цього. Найбільш поширеними

були регалії: судова, митна, лісова, монетна, мисливська, річкова,
морська, поштова, телеграфна, гірнича, винна, тютюнова тощо.
Регаліям властиві риси податків (мають примусовий характер) і
зборів (збираються за певну послугу, іноді мають цільове

призначення). За економічним приростом регалії – державна
монополія на ведення певної діяльності або торгівлі окремими
видами товарів. Пізніше регалії трансформувались у непрямі

податки (акцизи на сіль, тютюн, цукор тощо).
Для скарбу Запорізької Січі стягувались домени – доходи
від промислової експлуатації загальновійськових земель і
сільськогосподарських угідь.

З поступовим розвитком камінні домени і регалії стали
перешкоджати конкуренції й розвитку приватного
підприємництва. У цей час відбувся перехід до податків.

У Російській імперії в ХVII – ХVIIІ ст. непрямі податки
займають понад половину доходів бюджету, при чому
стосуються товарів широкого вжитку, на які ставки акцизу вищі,
ніж на дорогі товари.

Із приходом до влади більшовиків у Росії податкова система
містила революційні податки (контрибуції), непрямі податки
мали високі ставки і значний перелік, строго обліковувались та

контролювались прямі податки.
Соціалістичний спосіб виробництва і розподілу
національного доходу, тотальна державна власність,

адміністративно-командне управління не давали підстав для
економічного зростання і високого добробуту населення.

28