Page 126 - 6378

клітини. При певній кількості уражених клітин порушується життєдіяльність окремих

органів або систем організму в цілому.
У живих клітинах найбільш уразливими є структури клітинного ядра і насамперед

молекули ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти), у яких закодована спадкова інформація

(генетичний код). Ці молекули містяться в клітині в єдиному екземплярі. Ступінь
ушкодження ДНК і відносна кількість уражених клітин залежать від дози іонізуючого

випромінювання. При невеликих дозах репаративні системи клітин усувають ушкодження. Зі

збільшенням дозицісистеми не справляються з ушкодженнями, уражені клітини гинуть або,
зберігаючи життєздатність, передають «дочірнім» клітинам змінену спадкову інформацію,

виникають мутації (від лат. mutatio – зміна).
Клітина з порушеною структурою ДНК змінює свої властивості, що сприяє появі

нових життєвих форм – мутагенних організмів. Змінені ознаки організму можуть бути для
нього корисними чи шкідливими. Подальшу долю мутагенних організмів визначає комплекс

умов життя. Природний відбір – найважливіший фактор еволюції кожного виду або життя в

цілому – визначає напрямок розвитку, усуває найменш пристосованих носіїв шкідливих
мутацій і закріплює корисні мутації, сприяє розмноженню більш пристосованих мутантів.

Є підстави припускати, що вражаюча уяву різноманітність життєвих форм на Землі –
це прямий результат мільярднорічної еволюції, однією з рушійних сил якої був і залишається

природний радіаційний фон. Однак що вища і складніша організація живих істот, то
більшою є ймовірність шкідливих мутацій і меншою корисних. Для людини більшість

мутацій виявляється шкідливими і стає причиною спадкових хвороб і каліцтв, що можуть

виявлятися в потомстві через багато поколінь.
Діапазон стійкості до іонізуючого випромінювання у живій природі досить широкий.

Найстійкішими є мікроорганізми. Для них напівлетальна доза (доза, приякій гине половина

організмів цього виду) становить сотні тисяч грей, для безхребетних – майже на порядок
нижче, для хребетних– десятки грей. Найбільш чутливі до іонізуючого випромінювання–

ссавці, для яких напівлетальна доза складає 2,5 − 10 Гр, для людини – 4 − 4,5 Гр.
Радіочутливість залежить також від віку, статі, навіть в одному організмі радіочутливість

органів і тканин є різною.
При одноразовому рівномірному опроміненні тіла людини дозою 1 − 10 Зв

розвивається гостра променева хвороба (ГПХ). Розрізняють 4 ступені ГПХ: легка – при дозі

1 − 2 Зв; середня – 2 − 4 Зв; важка – 4 − 6 Зв; граничною вважається – 6 − 10 Зв. У
протіканні ГПХ виділяють період формування і відновлення та період наслідків.

Перший період, у свою чергу, складається з чотирьох фаз: первинна загальна

реакція; прихований перебіг хвороби; виражені клінічні прояви; безпосереднє відновлення.