Page 125 - 6378

Гостра форма променевої хвороби може виникати при одноразовому зовнішньому

опроміненні. Хронічна розвивається при тривалому опроміненні відносно малими дозами.
Надходження радіоактивних речовин в організм можливе при диханні забрудненим

повітрям, через шлунково-кишковий тракт і шкіряний покрив.

Небезпека внутрішнього опромінення є значно вищою, ніж зовнішнього, оскільки
джерело опромінення впритул наближене до опроміненого органу.

Таблиця 3 – Перерахунок доз для гама-випромінювання.

Величина Система Одиниця Перерахунок в:
Експозиційна доза СІ Кл/кг Поглинену

1 Р~0,0091 Гр~0,96 рад

Позасистемна Р Еквівалентну
1 Р~0,0091 Зв~0,91 бер

Поглинена доза СІ Гр Експозиційну
1Гр = 100 рад~110 Р

Позасистемна рад Еквівалентну

1 Гр = 1 Зв = 100 бер
Еквівалентна доза СІ Зв Експозиційну

1 Зв~110 Р

Позасистемна бер Поглинену
1 Зв = 100 бер = 1 Гр

Окремі радіоактивні речовини мають властивість вибірково акумулюватись у тих чи
інших органах, а також вибірково діяти на різні органи людини. У зв’язку з цим введене таке

поняття, як критичний орган.
Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Відносно невеликі дози енергії іонізуючого

випромінювання впливають на живі організми. Доза в 10 Гр (10 Дж/кг) смертельна для

більшості ссавців. Якби така енергія передавалася у формі тепла, температура тіла
підвищилася б лише на 0,001°С, тобто для людини менше ніж від склянки гарячого чаю.

Таким чином, ефект біологічного впливу іонізуючого випромінювання зумовлений не
стільки кількістю поглиненої енергії, скільки специфічною формою її передачі.

Енергія іонізуючого випромінювання викликає в біотканині, як і в будь-якій

речовині, утворення іонів і збуджених молекул. Але це лише перший «акт драми», що
розігрується в живій клітині. За ним з’являються етапи хімічного і біологічного ураження