Page 113 - 6378
P. 113

238  →  234  + .
                                                                      4
                                                      92      90      2


                        Згідно сучасних уявлень, -частинки утворюються всередині важких ядер внаслідок
               об’єднання двох протонів і двох нейтронів. Така утворена частинка сильніше відштовхується

               від решти протонів ядра, ніж окремі протони. Одночасно  -частинка зазнає менше ядерне
               притягання до нуклонів ядра, ніж окремі нуклони.

                                                                                                      7
                        Швидкості -частинок, які вилітають при розпаді дуже великі – 1,4 − 2 ∙ 10  м/с, що
               відповідає  значенням  енергії  4 − 8,8 МеВ.  Досліди  Резерфорда  показали,  що  навіть  маючи
               такі швидкості -частинки не можуть наблизитися до ядра на відстань, при якій починають

               діяти  ядерні  сили  і  розсіювання  -частинок  на  ядрі  пояснюється  тільки  кулонівською

               взаємодією.  Таким  чином  можна  зробити  висновок,  що  ядро  оточено  потенціальним
               бар’єром, висота якого не менше 8,8 МеВ.

                        З  іншого  боку,  -частинки,  які  випромінюються  ураном  мають  енергію  4,2 МеВ.

               Отже,  частинки  вилітають  з  ядра  з  енергією,  значно  меншою  за  висоту  потенціального
               бар’єру внаслідок тунельного ефекту.

                        Для  -частинок  характерна  сильна  залежність  між  періодом  піврозпаду  1   і

                                                                                                            2
               енергією  частинок, які вилітають. Ця залежність визначається законом Гейгера-Неттола:


                                                   ln  =  +  ln  ,                                 (19)
                                                                    

               де  і  – емпіричні (визначаються з досліду) константи;  – стала радіоактивного розпаду;

                 – пробіг -частинки у повітрі – відстань, яку проходить частинка до її повної зупинки.
                 
                        Таким чином чим менший період піврозпаду, тим більший пробіг частинки, а отже,
               і її енергія.

                        Пробіг -частинок у повітрі (за нормальних умов) складає декілька сантиметрів, у

               більш  щільних  середовищах  він набагато  менший, і  складає  частки міліметра  (-частинки
               можна затримати звичайним аркушем паперу).

                        Енергетичний  спектр  -частинок,  які  випромінюються  даним  радіоактивним
               елементом,  має  тонку  структуру,  тобто  випромінює  декілька  груп  -частинок,  причому  у

               межах кожної групи їх енергії практично незмінні. Дискретний спектр -частинок свідчить

               про те, що атомні ядра характеризуються дискретними енергетичними рівнями.
                        -розпад.  Терміном  -розпад  позначають  три  типи  ядерних  перетворень:

                               −
                                                    +
               електронний ( ) і позитронний ( ) розпади, а також електронне захоплення (інші назви –
                – захоплення або  – захоплення).
   108   109   110   111   112   113   114   115   116   117   118