Page 112 - 6378
P. 112
= , (15)
я
де і – відповідно заряд і масове число материнського ядра; і – відповідно
я
я
заряди і масові числа частинок, які отримуються у результаті радіоактивного розпаду.
Наслідком цих законів є правила зміщення, які дозволяють встановити, яке ядро
виникає у результаті розпаду даного материнського ядра у різних типах радіоактивного
розпаду:
для -розпаду:
→ −4 + , (16)
4
−2 2
для -розпаду:
−
→ + 0 , (17)
+1 −1
для -розпаду:
+
→ + 0 , (18)
−1 +1
4
0
де – материнське ядро; – символ дочірнього ядра; – ядро гелію ( – частинка);
−1
2
0
– символічне позначення електрона, а – позитрона – частинки з масою спокою електрона,
+1
і спіном 1/2 та додатним електричним зарядом +.
Ядра, які виникають у результаті радіоактивного розпаду, можуть бути у свою чергу,
радіоактивними. Це призводить до виникнення ланцюжка, або ряду радіоактивних
перетворень, який закінчується стабільним елементом. Сукупність елементів, які утворюють
такий ланцюжок, називається радіоактивним сімейством.
Природно радіоактивні ядра утворюють три радіоактивні сімейства, які називаються
сімейством урану ( 238 ), сімейством торію ( 232 ) і сімейством актинію ( 235 ), які після
90
89
92
ланцюжка - і - розпадів закінчуються на стабільних ізотопах свинцю 206 , 208 і 207
82
82
82
(вони мають особливу стійкість ядер, що містять магічне число протонів – 82). Четверте з
відомих сімейств – сімейство нептунія, починається від трансуранового елементу 237 ,
93
отриманого штучним шляхом, і закінчується на вісмуті 209 .
83
-розпад. В основному -розпад характерний для важких ядер ( > 200, > 82). α-
розпад підпорядковується правилу зміщення, наприклад розпад ізотопу урану 238
92
призводить до утворення торію 234
90