Page 16 - 6374

статистичну фізику, електродинаміку (включаючи оптику), теорію тяжіння, квантову

механіку і квантову теорію поля.
В своїй основі фізика – експериментальна наука: її закони базуються на фактах,

встановлених дослідним шляхом. Ці закони являють собою строго визначені кількісні

співвідношення і формулюються на мові математики. Розрізняють експериментальну фізику
(досліди, які проводять для отримання нових фактів і перевірки відкритих фізичних законів)

і теоретичну фізику, мета якої полягає в формулюванні загальних законів природи і в
поясненні конкретних явищ на основі цих законів, а також в передбаченні нових явищ. При

дослідженні будь-якого явища дослід і теорія в рівній степені необхідні і взаємопов’язані.
За метою досліджень виділяють також прикладну фізику. Особливо виділяється

теорія коливань і хвиль, що обумовлено загальними закономірностями коливних процесів

різної фізичної природи і методами їх дослідження. Тут розглядаються механічні, акустичні,
електричні і оптичні коливання і хвилі з єдиної точки зору.

1.2. Зв’язок фізики з іншими науками. Фізика і філософія. Внаслідок загальності і
широти своїх законів фізика завжди здійснювала вплив на розвиток філософії і сама

знаходилась під її впливом. Фізика лежить в основі наукового світосприйняття, суть якого
полягає в тому, що існують закони природи, які ніколи не порушуються в межах свого

застосування. Закон, в самому загальному сенсі, є необхідний зв’язок між теперішнім станом

світу або будь-якою його частиною і станом, який безпосередньо слідує за ним.
Особливо важлива правильна філософська орієнтація в кризові моменти розвитку

фізики, коли старі уявлення піддаються докорінному перегляду. Тільки розуміння

співвідношення між абсолютними і відносними істинами дозволяє з рамках принципу
відповідності правильно оцінити суть революційних перетворень в фізиці і приймати тільки

ті з них, які не призводять до краху фізичних теорій, а збагачують і поглиблюють уявлення
про матерію.

Фізика і математика. Фізика – кількісна наука. Основні її закони формулюються
на мові математики, головним чином за допомогою диференціальних рівнянь. Отже, фізика

не уявляється без математики. З іншого боку, нові ідеї і методи в математиці виникають в

першу чергу під впливом фізики. Аналіз нескінченно малих був створений Ньютоном
(одночасно з Лейбніцем) при формулюванні ним основних законів механіки. Створення

теорії електромагнітного поля призвело до розвитку векторного аналізу. Розвиток таких
розділів математики, як тензорне числення, теорія поверхонь Рімана, теорія груп і ін.,

стимулювався новими фізичними теоріями: загальною теорією відносності і квантовою
механікою. Розвиток квантової теорії поля ставить нові проблеми функціонального аналізу.