Page 74 - 6350

підніжжя Карпат. Перші згадки кажуть про виробництво солі в
районі Галича і Перемишля, а в Іпатіївському літопису фігурує
запис, що сіль звідтіля транспортувалась возами до Києва. Одним з
найдавніше відкритих було солоне джерело в Долині, а згідно з
давніми документами неіснуючого вже, тамтешнього монастиря
Василіян на початку ХІІ століття закладено в тій місцевості
солеварню. Експлуатація солянок і їх випарювання здійснювалось
також в околицях Калуша і Косова. В той час на митниці на околиці
Сандомирка і в кількох інших місцях відмічений був привіз руської
солі, в тому числі з Дрогобича, де ще з ХІІ століття працювала
солеварня.
Писемні перекази, що підтверджують використання солянок
шляхом закладки солеварень, датуються з середньовіччя, а
найдавнішим збереженим документом є дозвіл на використання
солоних джерел в Новиці біля Калуша і в Уторопах між Коломиєю і
Косовом, виданий в 1367 р. королем Казімєжом Великим Вахнові
Тепухові з Тисмениці. Тільки на 11 років пізнішою є перша згадка
про Старуню, яка припадає на 1378р. Володіючий в той час Руссю
від імені Угорщини князь опольський Владислав, васал Чеської
Корони, присвятив багато часу залюдненню тієї країни,
направляючи поселенців. Отримували вони осідлість на ленному
праві з можливістю успадкування власності, а були то найчастіше
королівські залоги і села. Серед багатьох надань, зроблених в
галицькому регіоні, з назвами залишились Нове Село і Старуня,
подаровані товаришам Волоського походу – Драгомирові і Нєпжи.
В Старуні і близькому Гвізді (Гоздиха) діючими були вже в той час
“соляні вікна”, чи відповідно тогочасних понять копальні або
колодязі, тобто місця виходу і використання соляної води. Тут варто
згадати, що згідно виданої в Торонто Encyclopedia of Ukraine (1993)
перший запис, який стосується Старуні, вказує на 1476 р., тобто
близько ста років пізніший, ніж у згаданому свідоцтві.

74