Page 73 - 6350

Ґайзельталю поблизу Лейпціга чи пліоценська фауна хребетних з
Пікермі біля Афін.
На подібну кваліфікацію заслуговують розкопки в Старуні.
Вирізняються вони не стільки великою кількістю викопних
знахідок, скільки присутністю великих ссавців четвертинного
періоду – мамонта і 4 носорогів, з яких один волохатий носоріг,
Coelodonta antiquitatis (Blumenbach), відрізняється специфічним, не
відомим більше ніде станом збереження, тобто майже повним
законсервуванням в засоленій нафті. Видобуто тут також фрагменти
скелетів кількох інших видів хребетних, залишки дрібних тварин
(особливо комах) та дуже чисельне нагромадження решток рослин.
Особливо важливе значення Старуні як унікального
палеонтологічного пункту, створюючого реальну можливість
знайдення чергових добре збережених представників фауни
четвертинного періоду, а можливо також археологічних пам’яток
значної вартості, проявилося вже в 1930 році основою для
представлення Й.Токарським пропозиції про юридичну охорону
цього об’єкту.
Історичні пам’ятки – це найбільша і найважливіша група
історичних джерел, яка містить інформацію про історичне минуле
краю, відображає реальні явища суспільного життя. У фондах
“Старуні” нині налічується близько 74 тисячі музейних предметів,
серед яких документальна група складається з 18 тисяч - письмових,
друкованих та 10 тисяч - фотодокументи. До неї входять фотографії,
рукописи та стародруки, філателія, плакати, фотонегативи, альбоми,
анкети, афіші, програми, спогади, щоденники, карти, візитки,
постанови, бюлетені, протоколи, рапорти, поштові листівки тощо.
Решта – 46 тисяч, це залишки знайдених тварин і рослин.
Особлива і виняткова роль слова Старуня, як питання дуже
ґрунтовного, не була належно досліджена і висвітлена авторами
історичних напрацювань, які торкались діяльності Польської
Академії Уміння. В цілому обмежувались вони поданням інформації
про знахідку волохатого носорога, з більш менш загальним
висвітленням значення цього факту.
Село Старуня лежить в зоні виходу солоних джерел, яка
тягнеться на східному Прикарпатті вздовж північного схилу Карпат
від околиць Перемишля аж до Буковини і Румунії. Кремінне
знаряддя та римські монети, знайдені в давній солеварні в Уторопах
біля Косова свідчать, що солянки були відомі ще з доісторичних
часів і вірогідно біля них поставали найстарші поселення біля
73